Скласти скоромовку з словом валентин-тин

Пішов  валентин робити тин, та валентин не зробив тин.

Валентин заліз на тин

Захар – слуга обломова. это «пожилой человек, в сером сюртуке, с прорехою под мышкой…с голым, как колено, черепом и с необъятно широкими густыми русыми с проседью …» з. ленив и неряшлив. все, к чему прикасается з., ломается и бьется. он может подать еду обломову на грязной или побитой посуде, может подать поднятую с пола еду и т. д. оправдывает он это по-философски: все, что ни делается, угодно господу, и с этим не стоит бороться. но внешняя разболтанность з. обманчива. он радеет о хозяйском добре, знает его наперечет. несмотря на напор тарантьева, з. не дает ему ничего из одежды барина, уверенный, что тот ее не вернет. з. – слуга старой закалки, боготворящий своего хозяина и весь его род. когда обломов отчитывает слугу за то, что он уподобил его другим людям, живущим на свете, з. чувствует свою вину. действительно, его барин – особенный и самый лучший. но, вместе с преданностью хозяину, з. присуща утонченность и развращенность нравов. он любит выпить с приятелями, посплетничать с другими слугами, то восхваляя, то принижая своего барина. при случае з. может и прикарманить себе деньги, сдачу из магазина, например. жизнь з. тесно связана с жизнью обломова. два последних представителя обломовки, они, каждый по-своему, свято хранят в душе ее заветы. даже когда з. женится на кухарке анисье, он старается не допускать ее к барину, а делает для него все сам, считая это своей неприкосновенной обязанностью. жизнь з. заканчивается с жизнью обломова. после его смерти з. вынужден уйти из дома пшеницыной. он заканчивает свою жизнь на паперти нищим стариком. таким его встречает штольц и предлагает увезти в деревню. но верный слуга отказывается: он не может оставить без присмотра могилу своего барина.

"захар беркут" — героїко-романтична повість про далеке минуле нашого народу. автор осмислив і показав події хіп століття, оживив картини героїчної боротьби. про ті часи, які описав іван франко, збереглося мало історичних документів, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів. подібний епізод про знищення монгольської навали і про сил природи згадується у переказі, записаному від миколи гасинця із закарпаття та в передмові до поеми "собутка" польського поета с. гощинського. у цих творах показано героїчну боротьбу місцевих жителів з татарами, зроблено наголос на взаємовиручці та взаєі. жителі тухлі відважні й сміливі, винахідливі, кмітливі. більш за все вони люблять свій край, свою землю, цінують свободу і незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон. в образах головних героїв автор втілив свій ідеал справді вільної людини. це й мирослава, яка воліє краще вмерти під тином з голоду, ніж стати зрадницею рідного краю, і залюблений у красу тухольщини мужній лицар максим, який з гордістю говорив: "се наша тухольщина, наш рай". до останнього бився він з ворогами на підступах до свого села. палкий патріот, він вирішив прийняти смерть, але не зрадити громаду. та найбільше я захоплений захаром беркутом, який готовий пожертвувати сином задля загального добра. цей вчинок свідчить про жертовність і високий патріотизм вождя тухольської громади.