Скажите как написать пересказ к повести захар беркут о событиях

Напиши в интернете.. прочитай и перескажи!

Твір на тему: мій улюблений герой - том сойєр я дуже люблю героя твору марка твена тома сойєра! як чудово цей письменник зумів показати психологію хлопчика, його радощі і переживання! том сойєр живе в тітки поллі, яка і виховує його згідно з пуританською етикою. саме для нього існують її лайка, дрючок і потиличники. вона не раз цитує рядок з євангелія: «хто жаліє дитя, той губить його». та не жаліє вона лише тома, бо він — не такий, як сід. у цій родині подвійний стандарт у стосунках із дітьми і саме це спонукає тома бешкетувати, погано поводитися. та том не переймається проблемами тітчиного виховання, він завжди знаходить вихід. ось тітка загадала йому пофарбувати огорожу. то й що? бешкетник том із цього ціле шоу організував і досяг бажаного: усі приятелі фарбували із захватом, а томові дісталися усілякі «цінності». та й недільна школа, яку відвідує том, не відрізняється від виховання тітки поллі. тут треба зубрити євангельські тексти — і все. звісно, томові не цікаво, ось він і бешкетує у школі, або просто не хоче до неї ходити. а іспити взагалі закінчуються комічно: з горища на голову вчителя том спустив кішку, яка з переляку дряпалася і верещала, вчепилася кігтями в перуку вчителя і зірвала її, а під нею, виявляється, — лисина! том — гарний, дуже добрий, веселий і дотепний хлопчик. він кмітливий, романтичний, із бурною фантазією, яка штовхає його на пошуки пригод. взагалі-то найбільше тома виховує його друг гек і ті люди, з якими він зустрічається під час своїх пригод. співчуття, правдолюбства, добра, справедливості він навчається поза школою і родиною. чи є зараз такі хлопчики, як том? звісно, що є. майже в кожному з нас живе веселий бешкетник, невгамовний фантазер, вмілий витівник том сойєр!

без слова опору попадали тухольці ниць додолу, похапавши ратища

в руки. стріли ще сипались якийсь час, а відтак перестали — знак,

що передній ряд почав спинатися горі драбиною. дух у собі запираючи,

лежали тухольці й дожидали ворогів. ось чути вже скрип щаблів, сапання

мужів, брязкіт їхнього оружжя — і звільна, несміло виринають перед

очима лежачих мохнаті кучми1 2, а під ними чорні, страшні голови з маленькими

блискучими очима. очі ті тривожно, несхибно, мов закляті,

глядять на лежачих тухольців, але голови піднімаються вище, чимраз

вище; уже під ними видніються рамена, плечі, окриті мохнатими кожухами,

широкі груди, — у тій хвилі зі страшним криком зриваються тухольці, і ратища

їхні разом глибоко тонуть у грудях напасників.

ну я не знаю чи це !