Чому дітям та онукам слід розповідати про життя наших предків , про давні порядки

Дітям обов'язково треба змалку розповідати про минуле, про наших предків, про те, як вони жили, щоб дитина відчула себе частиною довгого-предовгого ланцюжка поколінь, який почався дуже давно і не скінчиться ніколи. кожна людина - нащадок багатьох дюдей, що жили до неї. де вони жили, як, чому раділи, чим захоплювались, над чим сумували, як проводили свій вільний час - все це дуже цікаво. до того ж людина, що не пам'ятає свого історичного коріння, не може вважатися культурною.  тому дітей треба водити до музеїв, читати їм книжки про історію нашого народу та світову історію. діти повинні знати всіх предків своєї сім'ї, про яких пам'ятають батьки, бо це теж історія, яку треба сберігати. правду кажуть, що людина без знання минулого подібна до дерева без коріння: лише повіє вітерець - і немає дерева, впало воно. так і люди: пам'ять про героїчних предків віками людям витримати, не зламатися у скрутні часи, боротися за кращу долю.  тому, розпові дітям про минуле, ми подовжуємо ланцюжок поколінь українців - людей, що пам'ятають про минуле. адже тільки той, хто пам'ятає минуле, вартий кращого майбутнього.

Літературна спадщина володимира винниченка є увагу гостротою морально-етичної проблематики, майстерним розкриттям психрлогії людини. свідченням, цьому є дитяче оповідання «федько-халамидник». воно назване за іменем головного героя твору - федька - хлопчика з робітничого передмістя. за непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці «халамидником», тобто бешкетником, розбишакою. в основі твору лежить конфлікт, який трапився в дитячому середовищі: через непорядну поведінку одного хлопчика помер інший, але подібна ситуація могла б статися й серед дорослих. на «дитячому» матеріалі письменник порушує далеко не дитячі проблеми вірності в дружбі й товаришуванні, порядності. ці проблеми автор розкриває через два центральні образи оповідання - федька й толі, через майстерний аналіз їхньої психології та вчинків. федько й толя в оповіданні протиставлені. федько, на перший погляд, безтурботний, розбишакуватий хлопчина, який прагне бути першим у дитячому колективі, часто здійснює ризиковані вчинки, які шокують дорослих. наприклад, перехід через річку по крижинах навесні. але у цього «халамидника» добре серце, він прекрасний товариш, завжди подасть руку іншому. ці риси вдачі федька письменник розкриває через його вчинки, зокрема поведінку у винятковій ситуації, коли панське дитя толя також опинився на крижинах, копіюючи федька, і провалився під лід. у цій ситуації навіть дорослі розгубилися, а федько порятував толю. федько надзвичайно порядна людина, батько навчає його бути чесним, ніколи не обманювати. лише один раз федько обманув, бажаючи вигородити толика, - він узяв його вину на себе. це дорого обійшлося хлопчикові: крім того, що він простудився, рятуючи панича, батьки жорстоко побили його. моральна травма ускладнила й без того тяжкий стан хлопчика, і він помер. образ толика - панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу федька. це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через повег дінку в критичній ситуації. толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. толя сприймає благородний вчинок федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. коли федько помер, толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: толя приходить до матері федька забрати чижика, хоча федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. за виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього толика. неоднозначно зображені батьки федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. батьки федька знаходяться в повній залежності від толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. надзвичайно прикро, що толя, якого врятував ціною власного життя федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як толик, не змінюються.

Часто люди виїжджаючи з рідної країни забувають рідну мову , ту яку вчили нас в дитинстві батьки, ту якою нам співати колискові.нею нам дідусі й бабусі розповідали про історію нашої батьківщини , про культуру та її давні традиції . наші дідусі і бабусі - це люди , які є живою історією , адже багато з них її творили. вони захищали і відсторіювали рідну землю, боролися за її незалежність. вся украінська культура, історія , традиції передається не через інтернеті навіть не книжка мив словами. її розпові бабусі своїм онуками, свої емоції , тоді діти до глибини душі розуміють її. розпові про те, як в україні були важкі часи, люди переживали за свої долі бо їм не було що істи. україна- держава, на долю якої випали важкі обставини , але вона до сьогодні гідно їх старається додати . тому від всього серця хочеться побажати рідній державі нехай охороняє її бог і нехай ввона буде благословенна, щаслива, незалежна і по справжньому вільна