Цитатна характеристика образу галі з роману хіба ревуть воли як ясла повні

Галя мріяла тільки про чесне господарське життя, у своєму домі сама все робила з радістю: «і яке воно тобі те щастя здасться, коли до всього я сама своїх рук не доложу, не поклопочуся біля всячини? » дівчина щиро вірила, що коханням відверне чіпку від злодійства, але боротьбу за нього вона програла — останній злочин чіпки не пережила, збожеволіла і вчинила самогубство. ідеєю шукання правди освітлений у романі й образ христі. сирота змалку, вона на все життя залишилася доброю й співчутливою людиною. одружившись із грицьком, христя зажила в родинному затишку. проте чи було її існування по вінця наповнене спокоєм? ні, передусім тому, що її чоловік не співчував людям, був байдужим та егоїстичним. христя відчувала, що грицько при потребі може зректися правди й легко змиритися з кривдою.

життя селянина сповнене щоденної праці на землі. земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. у повісті "гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.

селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. не кожний навіть мав чоботи. але вони пишалися тим, що працюють на землі. урочистою подією була весняна оранка. а день, коли михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.

від землі залежало, чи добрий буде врожай. тому і ставлення до неї було особливе. мати михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними , а слово "насіння" взагалі вважала святим. і цю любов до природи мати передавала михайлику. мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід дем'ян своєму онуку.

мені дуже ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.

Думи — жанр української народної поетичної творчості. виникнення думи відносять приблизно до середини 15 ст. поява думи була пов'язана з розгортанням героїчної боротьби української народу проти татарсько-турецьких, а потім польсько-шляхетських загарбників. думи відіграли значну роль у боротьбі українського народу за соціальне й національне визволення. думи характеризуються відсутністю строф, дієслівним римуванням, імпровізаційністю, їм властиві стала композиція, розгорнутий сюжет, повільна епічна розповідь, постійні епітети тощо. виконують думи переважно професійні народні співці — кобзарі чи бандуристи мелодійною декламацією-речитативом, під акомпанемент кобзи, бандури, рідше ліри. корінням думи сягають періоду київської русі, її героїчного епосу. думи тісно пов'язані з іншими жанрами українського фольклору — історичними піснями, голосіннями, казками тощо. найдавніша згадка про виконання думи належить до 16 ст. про думи повідомляє польський історик-хроніст с. сарницький. перший запис думи («козак голота») — відноситься до кінця 17 ст. відомо понад 50 сюжетів думи у більш як 300 варіантах. до найдавніших належать думи про боротьбу українського народу проти татарсько-турецьких загарбників: «козак голота», «самійло кішка», «маруся богуславка», «втеча трьох братів із города азова, з турецької неволі» та ін. у думах цього циклу народ створив образи колективного героя-борця, захисника рідної землі. до думи періоду визвольної війни 1648—54 належать «хмельницький та барабаш», «перемога корсунська», «білоцерківський мир і нове повстання проти польської шляхти», «богдан хмельницький і василій молдавський (похід в молдавію)» та ін. у них реалістично змальовано перемоги українського народу над польсько-шляхетськими військами, створено образи запорізьких козаків, оспівано мужність селянсько-козацьких військ, їхніх полководців — б. хмельницького, м. кривоноса, і. богуна, д. нечая та ін. у думах відображено соціальну нерівність, класове розшарування українського суспільства. поширеними були думи про класову боротьбу («козак нетяга фесько ганжа андибер»), на соціально-побутові теми («козацьке життя» та і серед виконавців думи — плеяда талановитих кобзарів: о. вересай, м. кравченко, а. шут, п. носач, т. пархоменко, п. ткаченко, ф. кушнерик, і. кучугура-кучеренко, є. мовчан та багато ін. інтенсивне записування й видання думи припадає на 19 ст. українські думи вперше опублікував м. цертелєв («опыт собрания старинных малороссийских песней». спб, 1819). визначне місце в записуванні, виданні й дослідженні думи посі м. максимович, м. костомаров, і. срезневський, п. житецький, i. франко, м. лисенко. ідеї, сюжети, образи, деякі поетичні особливості думи використано в творах к. рилєєва, м. гоголя, т. шевченка, м. старицького, м. рильського, п. тичини, п. панча.