Твір на тему: "у піснях історія мого народу."

Люди в україні завжди складали й співали пісні. за цими піснями можна простежити  історію народу, його життя, його мрії та сподівання, його жалі. відходили у минуле й історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. у давні часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими завойовниками. цю подію відображає народна «пісня про байду». байда був історичною постаттю. саме так народ називавдмитра вишневецького , засновника запорізької січі. у пісні оспівується любов до батьківщини, патріотизм, відданість своєму народові. треба згадати і народного героя, народного месника проти панів —  устима кармалюк а. слава про нього йшла не лише по всій україні, але й далеко за її межами. про нього народ теж склав пісню — це «пісня про устима кармалюка». ще одного патріота  українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «ой морозе, морозенку ». не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. існує і багато таких пісень, які розпові про звичайні, побутові події з життя українського народу. серед таких пісень можна відзначити коломийки. отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий, різноманітний та цікавий. з пісень можна багато дізнатися про нашу історію»

Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. платон і савка гинуть, потопивши посеред десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. образи дідусів платона і савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.

Художня деталь

- «босі ноги» [с158];

- «підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зігрілися» [с.158];

- «він оглянув климкові ноги, обсипані курятами, брудні, побуряковілі од холоду» [с.168];

- «пішов по шляху, сколюючи ноги холодною до роси стернею» [с.168];

- «бо як же оце йти в осінь босому» [с.174];

- «підвівся, щоб іти, і впав: ноги не видержали. їх ніби одняло» [с.174];

- «він таки підвівся і пішов, ледве-ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі» [с.175];

- «найдужче боліли ноги зранку після ночівлі» [с.175];

- «роздмухав жаром і довго одігрівав ступні, час від час дотуляючи їх просто до полум’я» [с.175];

- «на дорогу він ще раз добре відігрів ноги» [с.176];

- «климко підвівся – ноги одразу загули і налилися гарячим» [с.194];

- «а чого ж босий? – щоб легше на ноги…»[с.203];

- «ногам одразу стало затишно» [с.203];

- «климка осипало колючим жаром, а ноги потерпли і знемоглися, як після цілоденної ходьби» [с.204];

- «тай ніг уже не треба було б сідати гріть» [с.213];

- «йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги» [с.225].