Цитати до характеристики мирослави та максима з повісті захара беркута

Мирослава - дочка боярина тугара вовка, іі матір померла, коли дівча лише народилося, тому мирославу виховувала проста селянка, що привчила її до праці, а таке вселила в її серце почуття патріотизму та справедливості. мирослава нічого не підозрівала про темні справи свого батька, бо звикла поважати, любити людей, відноситись до них з повагою та довіряти їм.дізнавшись що батько її зрадник, героїня відмовилася від нього,але все ж таки вона хоче повернути батька "на шлях істинний" але це їй не вдається, тож вона дуже хвилюється.вона добра, але дуже хоробра, відважна, єдина з жінок пішла ловити дикого звіра. потрапивши в барлогу ведмедя, не почула ні страху ні хвилювання.   сміливо боролася з ведмедицею і з максима беркута вбила її. 

Відповідь:

6. Сонет - ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів.

Припускають, що зародкові початки сонета губляться в поезії провансальських трубадурів, але виник він в Італії. Першими сонетами вважають твори Ф. де Барберіні й А. де Темпо. Остаточної форми йому надав, встановив чисельність рядків і порядок рим Ф. Петрарка (1304 - 1374). Сонет проходить через всю історію європейської та світової літератури, розкриваючись у поезії П. Ронсара у Франції (16 ст.) та В. Шекспіра в Англії (17 ст.).

7. Іван Якович Франко є найдіяльнішою і найпомітнішою постаттю української літератури на зламі XIX-XX століть. Відомий громадський і політичний діяч, людина енциклопедичних знань, критик, літературознавець, публіцист і поет — важко навіть перелічити усі сфери суспільного й літературного життя, які не оминув своєю увагою цей талановитий митець.

Значну частину своєї творчості І. Франко присвятив зображенню тогочасної галицької дійсності й розвитку робітничого руху в Україні. Нашим співвітчизникам добре відомі його малі прозові твори «Навернений грішник», «На роботі», «Полуйка», «Ріпник». У них письменник натуралістично і реалістично зобразив страшну долю ріпників. У ті часи бідність та гірка нужда зганяли тисячі селян Галичини з одвічних дідівських поселень до Борислава, де на них чекало жахливе життя.

Так, головний герой оповідання «Ріпник» Іван через таке життя втратив будь-які прикмети своєї людяності — хвороби, пиятика і важка робота перетворили колись цілком нормальну людину на робочого вола, тварину, зомбі без думки, почуттів і пам’яті. Іван навіть зрікся своєї коханої Фрузі, яка не злякалася втекти з дому заради його порятунку. Івана не турбувала ні відсутність Фрузі, ні майбутнє батьківство. Хоча Іван ще був живий, душа цього ріпника, отруєна в шахті і шинку, вже згинула у багнюці Борислава, а на згадку від неї залишилася тільки подоба людини, яка працювала, спала, їла і рухалася.

Але раптом спогади про колишнє щасливе життя, радощі і село все ж таки оживили цю людину, стали тією ниткою, яка вивела героя з лабіринту забуття. Одного разу хлопець зарікся почати нове життя, але одурений підступним жидом, він гине в шахті. І не випадково автор так трагічно і жорстоко вбиває мрію Івана про повернення із Борислава у щасливе сільське життя. Адже цей образ уособлює в собі трагедію цілого покоління його земляків — галичан, замордованих і одурених урядовцями й багатіями. Така несправедливість усе життя хвилювала і обурювала І. Франка, тому вона й присутня у більшості його прозових творів.

Але провідною темою прози митця є проблема ставлення людини до праці, вирішення якої письменник шукав у своїх творах. Перш за все, І. Франко довів, що без праці людина жити не може, але якщо до будь-якої праці ставитися негативно, вона перетвориться на справжнє лихо.

Мабуть, більше ніхто з українських письменників не зробив такий великий внесок в українську літературу, як Іван Франко. Своїми незвичайно різноманітними за жанром прозовими творами письменник збагатив літературну скарбницю нашого народу, завдяки чому вона засяяла яскравим сяйвом у всьому світі.

8. Натуралістичні описи зустрічаємо в загалом романтичній повісті Франка - «Захар Беркут» (1882), зокрема, в епізоді полю­вання на ведмедя:

«Дикий рик раненого ведмедя розлягався чимраз дужче. В роз­пуці він підхопився на задні лапи, обтирав собі кров з очей, рвав і кидав галуззям наперед себе, але дарма; одно його око було стрілою, а друге раз у раз запливало кров'ю наново»4.

Тугар Вовк «з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боярина, і тихо, без рику повалився звір додолу»5.

Використання драстичного опису в даному випадку дозволяє розкрити фізіологічні механізми пристрасті, яка несподівано ово­лоділа Мирославою і Максимом. Раптовий спалах кохання між героями не вимагав би мотивації у руслі суто романтичного на­пряму, але вплив реалістично-натуралістичної доктрини свідомо чи підсвідомо змусив автора чимось детермінувати цю раптовість. Тож небезпечна і захоплююча кривава пригода на полюванні - свого роду фізіологічний детонатор, який спричинив різкий вибух по­чуття між головними героями. В екстремальних ситуаціях у люди­ни підвищується вміст адреналіну в крові, гальмівні функції кори головного мозку послаблюються, реагування на подразники зов­нішнього середовища стає швидшим, природнішим, інстинк­тивнішим.

Пояснення:

Дуже люблю будь-які свята, тому що під час свят не треба йти до школи та робити уроки. Але більш за все мені подобається Новий рік.

На Новий рік ми купуємо ялинку та ставимо її у своїй квартирі в найкращому місці. Потім починаємо її прикрашати. Ми розвішуємо на ній іграшки, свічки, маленькі електричні лампочки різних кольорів, срібний дощ з металевої фольги, цукерки та паперові сніжинки.

Прикрасивши ялинку; ми починаємо готувати святковий стіл. Ми розрізаємо сир, ковбасу, огірки та кладемо на тарілки, вносимо холодець, який уже встиг добре застигнути. Батьки готують салат та печене.

Увечері ми сідаємо за стіл. Приходять гості, дітям приносять подарунки, грає музика, по телевізору Президент України виголошує святкові поздоровлення. Нарешті — 12 година. Ми відкриваємо пляшки із шампанським. Дітям наливають сік та лимонад.

Починаються танці біля ялинки.

Аж ось уже й ранок — ранок нового року. Ми виходимо на двір і починаємо грати в сніжки. Потім йдемо на прогулянку до центру міста. Там стоїть велика ялинка, навкруги безліч дітей.

Так проходить Новий рік — найкраще та найвеселіше з усіх свят.