україна - пісенна держава. з покон віків наші предки співали пісні за роботою, коли відпочивали, коли їм було сумно, коли було радісно. пісня іде поруч з українським народом вже дві тисячі років.
пісня не покинула й наше сьогодення. зараз україна має дуже, дуже багато талановитих співаків, композиторів та авторів. усі ми, від мала до велика слухаємо музику та співаємо пісні.
але, якою багатою на пісню сьогодні не була б україна, ми ніколи не забуваємо своїх коренів. пісні, що співали наші предки, зараз часто звучать як у сучасній обробці, так і такими, якими вони були з самого початку.
ми шануємо наші традиції, шануємо наші корені. ми не забуваємо цих пісень, бо дух наших предків звучить між рядками. ми повинні завжди пам'ятати, з чого все починалося. пісня є невід'ємною частиною нашої культури і нашого народу, тож українці ї зараз співають пісні, які прийшли до нас через віки з минулого.
народные песни имеют огромную роль в жизни человека.
в них описаны жизнь,быт, понятия, традиции народа. каждая песня имеет множество эпитетов,других худ.выраз. средств.отсюда ми можем многое узнать о своём народе, о качествах которые считают лучшими в человекн ит.д. например из песен, которые они пели при работе мы можем узнать многое о их чувствах,нравах. в колыбельках понятие любви,заботы. в праздничных песнях мы можем узнать о торжествах, традициях, обычаях народа!
сам песни воплощали в себе идеалы жизни людей. и мы можем узнать многое о тех людях. например, об их одеянии,нравах, работе и многом другом.
каждая песня это важный источник.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Іть! випиши усі художні засоби з вірша: була гроза, і грім гримів, він так любив гриміти, що аж тремтів, що аж горів на трави і на квіти. грім жив у хмарі, і з гори він бачив, хто що хоче: налив грозою грім яри, умив озерам очі. а потім хмару опустив на сад наш на щасливий і натрусив зі сливи слив, щоб легше було сливі. та тут до грому навздогін заговорила груша: “трусніть і грушку, дядька грім, бо важко мені дуже…” і дядько грім сказав собі: “потрушу я грушу, бо небеса вже голубі я покидати мушу”.