Маруся богуславка зрадниця чипатріотка

Маруся богуславка – зрадниця чи патріоткаім'я марусі богуславки відомо нам з української народної думи. думи – це оригінальний за формою та виконанням  витвір українського народу, і серед них «дума про марусю богуславку»   вважається найбільш довершеною. основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною батьківщині.сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить маруся богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують великдень. і коли козаки у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, маруся заспокоює їх. вона обіцяє, що хан поїде та віддасть їй ключі, тоді маруся буде «… до кам'яної темниці прибувати, отвирати, вас, бідних невольників, а з кам'яної темниці випускати». усе, про що просить маруся, так це щоб козаки заїхали до її рідного місця побачитися з її батьками. дівчина переказує їм, щоб вони не збирали грошей на її визволення, бо вже вона «потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного». із цим слів ми розуміємо, що зовсім не солодке її життя в туреччині, проте чи є в неї вибір? чи є маруся зрадницею рідної землі? я вважаю, що ні. тому що зрадник – це той, хто свідомо зраджує когось, а маруся – лише жертва обставин. що може зробити дівчина проти воїнів? вона може лише чинити опір та заплатити за це життям. чи це розумно? адже життя людини – це найвища цінність, і кожен має право жити. маруся приймає рішення не губити себе, а зробити для батьківщини те, що в її силах – випустити на волю козаків. це засвідчує її патріотизм. вона розуміє, що це може дорого їй коштувати, але богуславка – мужня дівчина. багато мужності треба й для того, щоб пристосуватися до нового життя. нелегко бути патріоткою, коли ти сама є бранкою і твоє життя залежить від іншої людини. маруся могла би втекти з козаками, проте це вже було б зрадою довір’я «пана турецького», свідомий обман. і на це маруся не здатна. також ми бачимо, що в душі вона завжди любитиме рідний край, своїх батьків.   тож, я вважаю, вчинки марусі розкривають її чесну, мужню натуру, не здатну на підлі вчинки та зраду.

у своєму творі юрій винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви. твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. і ніколи неправда не може бути на благо людині. гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. лише з добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. але і добро слід робити чистими руками, не заплямованими людською кров’ю. ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з’ясувати для себе, що є добро, а що – зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити й відібрати. твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?

ответ:

объяснение:

спочатку — це манірна легковажна дівчина, що повернулася після навчання в інституті в маєток своєї бабусі. пансіон “благородних дівиць” не виховав у панночки жодної благородної риси характеру. не привчена до праці змалку, інститутка веде паразитичний спосіб життя. вона влаштовує безкінечні бенкети, приділяє непомірну увагу своєму туалетові. панночка — жорстока. важка праця на панському дворі бійкою, лайкою і катуванням дівчат. коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче. панночка не здатна по-людськи любити. на чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба. кохання її “чудне”. вона сумує, плаче, бо наречений її бідний. настрій її міняється, як тільки вона дізналась, що нареченому в спадщину дістався хутірець. де взялася люб’язність, привітність, радість! у неї любов тільки за багатство, маєток. ось яка у панночки мораль. ще лютішою стала інститутка, коли відчула, що в неї є свійхутірець. прибравши до рук чоловіка, вона перетворилася з “освіченої” панночки на самодурку. під час господарювання на хутірці вона стає зажерливою, скупою, брутальною і роздратованою. вона брехлива, люта, груба та некультурна. необмежена влада над кріпаками ще більш спустошує душу інститутки, робить її жорстокою та бездушною;