Учому полягає незвичайна популярність української народної пісні у світі?

Утому, що українська пісня несе у собі всю ніжність і любов до рідного краю, до своєї батьківщини. з покон віків в ній зберігається історія нашого народу. пісні завжди прославляли подвиги  наших козаків, прагнення до волі і любов до україни. п.с. не з нету

Ахины сделают с  вами то, что они сделали с  красногорском. — неужели пробьют стены?   — в  ужасе пролепетала стоявшая рядом с  томасом нина. — пробьют,— с  горькой уверенностью вынес вердикт загребельный. — три метра толщиной, кирпич и  бетон,— напомнил архитектор хлебников.— разрушить такое… — я видел, как они снесли железобетонный мост, под  которым проходили,— леший в  пух и  прах развеял оптимизм хлебникова. — так какой у  нас выход?   — крайчек ждал совета от  подполковника. — уходить,— не  задумываясь, ответил леший.— собрать всех людей в  единый кулак и  пробиваться на  юго-восток.  сперва к  подольску, а  затем возможно и  к  серпухову. тут в  разговор вмешался крепкий поджарый мужчина, который, насколько я помнил, вместе с  нестеровым занимался подготовкой разведчиков и  охотников: — со  всех стен докладывают, что замечено значительное оживление вокруг периметра. кентавры пока не  , но  они то и  дело появляются в  зоне видимости дозорных. — похоже, они крепко за  нас взялись,— присвистнул я.— вот, блин,  цирк-зоопарк  какой получается! — все, некогда болтать!   — томас стряхнул с  себя оцепенение.— согласен с  предложением о  немедленной эвакуации. другие мнения есть? окружавшие его люди угрюмо промолчали. — значит, решение принимается.— крайчек повысил голос.— собирайте людей у  южных ворот. через  полчаса выступаем. к  южным воротам обитатели лагеря стекались со  всех сторон. неустанный, вибрирующий в  нервах вой сирены все подгонял и  подгонял их. хотя казалось куда уж больше. люди и  так неслись со  всех ног, спотыкались, падали, теряли на  ходу те немногие пожитки, что удалось прихватить с  собой. слышались призывные крики затертых в  толпе, потерявшихся в  суматохе, плач детей, причитание женщин, громкие команды командиров, пытающихся организовать перепуганную толпу в  жалкое подобие организованной колонны. по  бокам ее выстраивались мужчины. они не  имели личных вещей. только оружие, массу оружия, все оружие, которое имелось в  одинцовском арсенале. мужчин оказалось значительно меньше, чем хотелось. человек так двести пятьдесят. правда еще не  прибыли все охранники со  стен, и  это вселяло надежду, что общее количество боеспособного личного состава перевалит за  три сотни. батальон получается,— подумал я, взвешивая шансы на  удачный прорыв. с  одной стороны батальон это не  так уж и  мало. , я еще ни  разу не  слышал, чтобы столь многочисленный и  хорошо вооруженный отряд испытывал серьезные затруднения при  передвижении по  пустоши. но, правда, и  противник уже 

Чіпка 1.  ішов справді парубок. на перший погляд йому, може, літ до двадцятка добиралося. чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; на мов стесаній борідці де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі  — теж гострі; лице довгобразе  — козаче; ні високого, ні низького зросту,  — тільки плечі широкі, та груди високі оце й уся врода. таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. одно тільки в цього неабияке  — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. ним світилася якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою   2.на самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. з-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі  — тік; за током  — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. хата хоч старенька, та чепурна, біла,  — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті.  3.а й дитина ж то вийшла  — на славу! повновиде, чорняве, головате, тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. другі діти жваві,  — як дзиґа крутиться, на місці не скажеш йому: дай те! дай друге!   — як стріла чіпка, як його звали,  — не такий, ні! оце, було, мотря чи оришка скаже: «подай, чіпко, води! », або  — ножа, або  — » то він і почне: «а де ж воно лежить, чи стоїть? » отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом   4.  виродок іде! —  кричить,  забачивши  здалека чіпку, білоголовий хлопчик. — запорток! — підхопить другий. — ходім до нього!   5.  такі казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою. глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою  — з самого споду до верху.  6.  закипіла в чіпки у руках робота. найняв плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив; зійшло — як щітка! у косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сіна. є чим овечок узиму годувати. настала жнива — місячної ночі жне. розгорювався десь на десять рублів; купив у заїжджого цигана стару кобилу; звозив хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! дивуються люди, що чіпка до хазяйства такий удатний! а чіпка, дивись, у же й хліб вимолотив, сама солома стоїть — завалив увесь город . скоту нема. продав чіпка більшу половину соломи, кілька мішків хліба, та восени купив корову на ярмарку.