Виписати художні засоби з гімну україни

Ще не вмерла україни, ні слава, ні воля, ще нам, браття українці, усміхнеться доля. згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, чорне море ще всміхнеться, дід дніпро зрадіє, а завзяття, праця щира свого ще докаже, ще ся волі в україні піснь гучна розляже, за карпати відоб'ється, згомонить степами, україни слава стане поміж ворогами.

дядько лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, є іншим. терплячість є переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. дорослі та діти люблять лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».

    зовсім іншим ми бачимо плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. за спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці лоскотона.

          цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям сльозолий. а дядько лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх»

Тема: зображення   природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі. ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого. основна думка: » треба в житті любити гаряче і багато…» художні засоби вірша «бачиш: між трав зелених» афоризми: «треба в житті любити гаряче і багато»;   порівняння: «як грудочки, пташата…»;   вставні слова: «може», «кажеш»;   епітети: «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву! »   риторичні оклики та запитання: »що ти? ! а руки? серце? ! куди заховати їх? ! »   пестливі слова: «пташата», «грудочки», «маленьким». кільцеве обрамлення — композиційна фігура у віршованому творі, що полягає у повторенні строф, рядків: «…бачиш: …, як грудочки пташата…». вірш пройнятий гуманізмом, любов’ю і бережливим ставленням до природи. автор задає риторичне питання: «а руки? ! серце? ! куди заховати їх? ! » справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце?