Аналіз казки дюймовочка. тема . жанр . ідея .

Тема-детская сказка в которой рассказывается про приключения девочки размером с дюйм.идея- донести человеку что ты такой какой тебя создала природа и ты обязательно найдешь место где тебя приимут как родную. жанр-детская ,сказка  

Если вы будете обзывать всех к примеру капуста",то в будущем фиг кто вам Гаї шумлять :

Тема твору: гармонійне поєднання краси рідної природи та почуттів ліричного героя. 

Ідея твору: захоплення гармонією людини і природи.

Основна думка: любити та оберігати природу рідного краю

Художні засоби.

Епітети: іду зворушений, шепіт голублячий, жду співаючи, душі весело, нивами-приливами.

Метафори (персоніфікація, або уособлення):  гаї шумлять, хмарки біжать, дзвін гуде, думки пряде, мріє гай, горить-тремтить ріка.

Порівняння: купаючи мене, мов ластівку; неба край – як золото; мов золото-поколото, … ріка, як музика. 

Повтори: милуюся-дивуюся, нивами-приливами, співаючи-кохаючи, золото-поколото, горить-тремтить.

Асонанс (часте повторення голосних звуків): «Милуюся. Милуюся-дивуюся», «Над нивами. Над нивами-приливами», «Співаючи. Співаючи-кохаючи», «Ген неба край», «Як золото. Мов золото-поколото.

Зорові образи: гаї, хмарки, дзвін, ниви, ластівка, трави, річка, небокрай.

Слухові образи: шумлять гаї, гуде дзвін, співаю, шепіт трав, музика. 

Образи кольорів: золотий (небокрай).

БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА:

Тема твору: зображення шанобливого ставлення до України. 

Ідея твору: уславлення любові до Батьківщини.

Основна думка: бути дитиною своєї Батьківщини.

 Художні засоби

Епітет іменниковий: кротості трав.

Метафори:  блакить душу обвіяла, світу сказав.

Персоніфікація: душа намріяла, душа причастилася.

Порівняння: «струмок..., як стрічечка», «... метелик, мов свічечка». 

Перелічення: «Хвилюють, маюють, квітують поля».

Асонанс (часте використання певних голосних звуків у рядку): «На квітці метелик, мов свічечка», «Хвилюють, маюють, квітують поля».

Риторичний оклик: «...Добридень я світу сказав!».

Звертання: «Україно моя».

Зорові образи: сонце, трави, струмок, стрічечка, метелик, свічечка, поля.

Слухові образи: сказав, маюють.

Образи кольорів: блакить.

НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ:

Тема твору: розповідь ліричного героя про красу рідного краю, козацьку  славу, працьовитість та співучість земляків.

Ідея твору: Уславлення гармонії людини з природою, патріотизму, працьовитості людей, героїв – визволителів рідної землі. 

Основна думка: бути патріотом своєї батьківщини.

Художні засоби.

Епітети: блакитн веснянії ночі.

Метафори (персоніфікація, або уособлення): серце б'ється, степ Порівняння: могили, як гори; 

Оклики: «Не бував ти у наших краях!», «А веснянії ночі в гаях!..», «Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся!», «Що не можуть без пісні і нивки зорати! ».

Риторичні запитання:  «Чув про степ, що ген-ген Анафора (єдинопочаток): «Там же небо — блакитн Там степи, там могили, як гори», «Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати!».

Рефрен (повтори): «Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях».

Антитеза (протиставлення): смієшся – ридаєш.

Перелічення степи, гори; тремтиш , смієшся, ридаєш.

Зорові образи: небо, степи, могили, гори, гаї, люди, нивки, сльози.

Слухові образи: звук степу (шелест трав), пісня, сміх, ридання.

Образи кольорів: блакитний.

Укнизі юрія винничука “місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. тішиться метеликам, пише вірші та читає біблію. біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. а найцікавіше, що дракон, він же грицько, пише вірші. лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.   тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. ось така каламбурна зав’язка винничукової повісті-казки. далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. м’якосердий грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? навіщо зробив з нього поета? поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до господа. але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? одного дракона на всю державу замало. де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? коли народ не має кого проклинати – сили його пі. боже! пошли нам драконів! ” – роздумує автор. доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “ласкаво просимо в щуро­град”. автор говорить вустами головного персонажа: “ми народ ліриків, а не воїнів. і вже тому приречені на загибель. народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті! ” на таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “місця для дракона” – другої книги із серії “твори” юрія винничука.