До якої групи лірико - побутових пісень належать козацькі та чумацькі пісні?

До  соціально-побутових 

Образ михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька себастіяна тощо. михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам захотів написати п’єсу. гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. у михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. стельмахів михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.

Коли ми говоримо про байдужість і порядність, то я відразу пригадую оповідання «федько-халамидник». письменник зумів яскраво змалювати різні типи людей на прикладі дітей, федька і толика. волелюбний, невгамовний федько був просто шибеником. міг зламати піщані хатки, відібрати змія у дитини, а то й побити. і не було на нього ніякої : і батько лупцював, і мати переконувала — нічого не . та щось у ньому є симпатичне: може, його сміливість, правдивість, безстрашність. зовсім протилежний йому — толик, син заможних батьків, скромний, тихий, слухняний хлопчик. він не чіпляється до дітей, до всіх ставиться з повагою і з ледь помітною зарозумілістю: все ж панич! і ось таких різнохарактерних хлопців звела на березі замерзлої річки доля. федько стрибає з однієї крижини на іншу. ось він падає у воду, ні, знову стрибок, він на березі. толик теж захотів повторити цю витівку, але ж не змі «в цей час над сунула ціла купа льоду й одрізала толика від берега». на березі всі завмерли, рятувати ніхто не поспішав, один федько кинувся на порятунок. проте сам опинився у крижаній воді. тепер федько прохав: «толю, подай палицю я вилі» але крижину в цей час підбило до берега, й толя, як стріла, зіскочив з неї взяв усю провину на себе. цей хлопець не тільки хоробрий, правдивий, а й добрий. він знав, що за цей вчинок його виженуть з дому, відлупцюють, не пустять більше на вулицю. але сталося він захворів і помер. а панич так нічого і не зрозумів, і коли труна зникла з його очей, він байдуже відвернувся і «побіг грати з чижиком». після того, як прочитаєш оповідання, стає сумно й гірко. жаль, що федько своїм життям заплатив за таку негідну, пусту істоту, як цей панич толик.        на незнаю то или  нет но удачи!