Твір на тему "безсмертя пісень марусі чурай, що стали народними."

Маруся чурай була легендарною піснескладальницєю,  мала  великий талант. її творчисть стала  справжнім надбанням усього українського народу. вона створила пісні,  які народ буде  співати десятиліттями або  й  століттями.  майже  всі  її  пісні  служили  для  підняття  духу козаків.  зараз вони теж  напрямовують  нас на подвиги заради своєї  вітчизни  - рідної української землі.  всі її пісні - неповторні,  безсмертні. але біографічних  фактів  про марусю чурай майже не зберіглося. час укриває славетні імена пилом забуття, знищує документи попередніх епох. ми маємо безліч  народних пісень, багато з яких написала саме маруся чурай. про це мало хто знає.  з кожним роком ми втрачаємо якісь свідчення про марусю чурай. але пісні її авторства ніколи не забудуться, а будуть існувати. нехай і під назвою "народних".

Про малого Михайлика

Объяснение:

Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.

Привіт -привіт,романе -чула,що сталося з олею? -ні -ії пограбували -як? коли це сталося? -позавчора -розповідай -вона спілкувалпюпся у соц.мережі з хлопцем. розповіла йому все про себе -дай далі: через необачність їх пограбували? -так.добре,що постраждалих немає. -то їй ще пощастило. -у мене теж був такий знайомий -вас теж пограбували? - та ні. коли він став запитувати особисті дані,я злякалася -і у нього нічого не вийшло? -ні,на щастя -бачиш до чого призводить необачність? -та бачу.а вона сильно злякалася? -а ти як думаєш? -напевне,що так -отож бо й воно -слухай,а давай провідаємо іі? -а коли? -зараз. -тоді заходь до мене,підемо разом. давай? -тоді до зустрічі? -до зустрічі.