;) твiр про князя iгоря з поеми "слово о полку iгоревiм".

«слово о полку ігоревім» — геніальний витвір києво - руського письменства. цей твір стоїть поруч з такими пам'ятками, як індійський та іранський епос, ійський епос «беовульф», французька «пісня про роланда», німецька «пісня про нібелунгів». створене напередодні татарського лихоліття, воно перейняте тривогою за долю україни-русі, сповнене глибоким патріотичним почуттям. князь ігор — головний герой пам'ятки. він воїн, політичний діяч русі. здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «браття і дружино! лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з дону». раптовість нападу на ворога важила дуже багато. і в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. князь ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище». другого дня хоробро билися ігор та всеволод. битва була жорстокою, сили були нерівні. князі святослав ольгович і десятилітній син ігоря олег загинули: «молоді два місяці, олег і святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». князя ігоря було взято у полон. епізод утечі ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. йому передували вагання князя: «ігор спить, ігор не спить, ігор мислю поле мірить од великого дону до малого дінця». природа наче відгукується на мольбу ярославни, всієї руської землі й є князю: «дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають». услід ігорю помчали половецькі хани гзак і кончак. картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим полетів соколом над » даремно переживав ігор. русичі радіють поверненню князя: «землі раді і городи веселі». так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей. «слово о полку ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити київську русь на могутню монолітну централізовану державу. утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «слова о полку ігоревім». 

Уїхали в інститут, написано у творі, записати у протокол, читав у кодексі, читала у довіднику, Будинок учених, рядовий і підлеглий, сестра

й брат, був у тебе, була у Львові, приїхав увечері, арбітр увійшов,

побачили у фільмі, шелестіло в очереті, купили в Одесі, були в однієї

жінки, взяли участь у святі, Оксана у школі, пішли у світлицю, пірнули у хвилі, шукали у твоїй шухляді, уникаючи відповідальності, злочинці втекли від міліціонерів, в іншій кімнаті щось стукало.

Думаю, что правильно, но возможно где-то в одном или в двух ошиблась(

    наталка полтавка — центральний образ п’єси. це звичайна українська дівчина. про себе вона співає: не багата я і проста, но чесного роду,  не стиджуся прясти, шити і носити воду.      риси характеру наталки полтавки: чесність і сердечна чистота; духовна збагаченість; працьовитість і кмітливість; рішучість і винахідливість; любов до матері і шанобливе ставлення до старших; освіченість і чемність.     в образі наталки полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. а ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. можна стверджувати, що наталка — ідеал селянської дівчини.