Хронологічна таблиця творчості григорія сковороди

Датаподія3 грудня 1722народився в селі чорнухах на полтавщині в сім’ї малоземельного козака. батьки відзначалися побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю. зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань.1738батьки ві григорія на навчання до київської академії. досить швидко він став виділятися успіхами серед своїх однолітків.1742його запрошують до придворної співацької капели в петербург. після двох років перебування у північній столиці він повертається продовжувати перерване навчання.1750трапляється нагода вирушити у тривалу поїздку за кордон, з якої григорій савич скористався. він відвідує австрію, словаччину, польщу, німеччину, де знайомиться з життям тамтешніх народів, вивчає їхні звичаї і ближче знайомиться з культурою, передовими філософськими ідеями, літературними течіями. безсумнівно, ця подорож справила надзвичайно важливе значення на формування поглядів майбутнього філософа.1753г.сковорода займається педагогічною діяльністю. працює в переяславському колегіумі, де запроваджує багато новаторських ідей, чим, звісно, викликав невдоволення багатьох. саме за недотримання усталених методів викладання його звільняють від цієї діяльності.після цього г.сковорода тривалий час працює придворним учителем у поміщика степана томари на переяславщині. він довго не погоджувався на таку службу, але, хитрощами заманений і заведений до панської садиби, змушений був усе-таки пристати на непривабливу пропозицію. любов, привітна приязнь, якою відзначався колишній вельможа, більш за все впливали на григорія савича. залишаючись при дворі, він був сповнений щиросердним бажанням стати корисним людям. ці роки відзначилися поглибленим зближенням з життям народу, його внутрішнім єством, і це йому у пізнанні як самого себе, так і навколишнього світу. часто у вільні від основних обов’язків години він мандрував околицями села: гаї, діброви, поля були співрозмовниками або співучасниками його роздумів.1759-1769г.сковорода працює як викладач поетики і етики в харківському колегіумі. протест і несприйняття схоластичних догматів навчального процесу послужили причиною його звільнення. понад чверть століття, «переповнюючись живим відчуттям істини», мандрує він містами і селами лівобережної україни, часто перебираючись і в сусідні губернії, даруючи народові знання й досвід духовного самопізнання.1753-1785сковорода пише переважну більшість своїх поетичних творів, що склали збірку «сад божественних пісень».9 листопада 1794помер він в селі пан-іванівці (нині — сковородинівка) на харківщині. перед смертю поет i філософ заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «світ ловив мене, та не спіймав». таким чином г.сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасенному життю перед земними суєтністю і марнотою.

одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. це був зовсім звичайний літній день. я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось. одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок.  через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів.  на грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. потім я зрозумів, що то був перекладач.

я підійшов ближче. і сказав:

- не дуже-то тямовитий у тебе костюм!

крихітка-космонавт відповів:

- нашій цивілізації так не здається.

я вирішив запитати:

- а де ця ваша цивілізація? - о, дуже далеко! я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо. але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця. - а як ти сюди потрапив?  

- мій космічний корабель вийшов зладу. ходімо, я тобі його покажу.

спочатку я мав сумніви. але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.   я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. у голові запаморочилось і я впав. а коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. але ж ви вірите?

Природа! з дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. любимо бувати в лісі, полі. дивитися на квіти, дерева. радіємо спілкуванню з природою, милуємося її красою. дуже часто почуття любові до вітчизни, батьківщини, приходить до нас через природу, її красу, яка повністю захоплює людину. людина – це частина природи. і саме природі ми зобов’язані своїми існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю. тому, що знищити її легко, а відновити неможливо. щастя – це бути з природою, бачити її, розмовляти з нею.