1. на скільки частин поділяється літопис самовидця? про що розповідається у кожній із них? 2. що таке панегірик? 3. назвіть головних героїв твору «історія русів» (не менше чотирьох 4. у чому полягало новаторство г.сковороди в українській поезії (за збіркою «сад божественних пісень»)? 5. назвіть першого біографа г.сковороди. 6. зі скількох байок складається збірка г.сковороди «байки харківські»? 7. із чим порівнюється воля в поезії г.сковороди«de libertate»? 8. від якого містечка походить літературний псевдонім івана вишенського? 9. за що отримав іван котляревський військове звання штабс-капітан? 10. хто нагадує енею про його життєву місію такими словами: «прокиньсь, пробуркайся… проходись… придерж своїх, щоб не впивались… пливи…» («енеїда» і.котляревського)?

1.  на дві частини.  у першій  йде мова про  визвольну війну під проводом богдана хмельницького, у другій - з 1677 року найважливіші  події за роками. 2.  панегірик  - похвальний відгук про кого чи що-небудь. 3.  б.хмельницький,  п.  полуботок,  і.мазепа, с.наливайко,  п.дорошенко. 4.  новаторство в теорії віршування: вживає  чоловічі  рими,  "неточні рими" вводить, збагачує жанрове розмаїття (оди, духовні пісні, псалми, панегірики тощо) 5.  михайло  ковалинський. 6.  із  30 байок. 7.  воля  порівнюється із золотом. 8.  судова вишня на львівщині. 9. 12 квітня 1806 року котляревський отримав звання штабс-капітана.  очевидно, просто за довготривалу  військову  службу. з 1976 року він був на службі. спочатку кадетом, потім  його підвищили до аудитора, потім - прапорщик,  потім підпоручик, поручик, ад"ютант і потім уже штабс -капітан. 10. енеїв батько анхіз.

мартин боруля

марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля! »

намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина красовського

намагається завести у своєму домі «дворянські порядки» (наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять; планує розвести собак і їздити на полювання; хоче віддати доньку марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї; намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте степана звільняють; прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище беруля, а не боруля).

красовський

із ним судиться мартин боруля;

не скаже жодної репліки у творі.

палажка (дружина мартина)

співчуває дочці, але слухається чоловіка.

марися (дочка мартина)

намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого:

«нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає» (слова марисі до батька).

степан (син мартина)

прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю

батько навчає його, як вижити в цій прогнилій системі: «ну, тепер з богом! (встає). прощай. (цілує степана). слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять, трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде! »

трандалєв (повірений в обох сторін)

аферист, наживається на маніпуляціях із документами та обдурюванні клієнтів

«нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! живи – не тужи! все одно, що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати» (трандалєв про себе).

«добре діло це повіренничество, єй_богу! другого такого прибильного не знайдеш… діло борулі веду протів красовського, а діло красовського протів борулі. їздю на своїх конях по просителях, — і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і »

ответ:

пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. на мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.

українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.

багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.

у пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:

під гаєм в'ється річенька,

мов скло вона блистить.

долиною зеленою,

кудись вона біжить.

основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розпові пісні.

в інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:

сопілочка калинова, ясенове денце

не сопілка тото грає, а любкове серце.

як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. у них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.

молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.

також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:

вернися, синку, додомоньку,

змию, зчешу головоньку.

а перейнятися силою пісні багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.