Твір " не шукай правди в інших , якщо в тобі її немає" 6-8 речень .

для початоку потрібно задатись питанням про яку правду тут говориться,що є правда,і що ж таке важливе шо ми шукаємо його в інших,а не в собі.багато філософів стверджували що знання себе це найважливіше у розвитку особистості.пізнай себе і перед тобою відкриються тайни всесвіту.мабуть тут мається на увазі що немає сенсу шукати правди в інших коли ти не маєш основ,ти всерівно нічого не побачиш.спочатку варто очистити власне око.наша людськість привикла до буденного бруду,і коли проявляються в розумі промені шукання істин,то через нечистість розуму світло тухне.прагення усвідомлення таких істин як "для чого ми живемо" "звідки душа моя" "що є вищий розум" ітд.важливо також задатись питанням в "яких" інших ми шукаємо правди.наше є відображеням нас.переважно будучи пустими тягнемось до пустого.і коли прагнем знайти більшу цінність ніж ця буденність то шукаємо "не в тих".і не розуміючи що шукаємо,не зможемо вибрати правильних вчителів.тому для початку варто розібратись в собі.

Історія  давньогрецького театру  охоплює майже тисячоліття (vi ст. до н.е. — v-vi ст. н. він виник із сільських святкувань на честь бога  діоніса  —  діонісій. на цих святах виконувалися  дифірамби  і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей; виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали(носії зображень-фалофори),які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи  діалогу  та театральної дії. подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета  феспіса  (друга половина 6 століття до н.  якому приписується і введення першого актора. з  хору, що становив аж до епохи  еллінізму  необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець  —  актор, яким був сам  драматург.театральна культура стародавньої греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи  відродження  і  просвітництва. демократичні традиції театрального мистецтва античної греції зберегли значення і для наступних епох. постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, унікальність давньогрецького театру.

природа відіграє важливу роль у розвитку подій у творі. автор, уважний спостерігач природи, наділяє її людськими думками, почуттями. в поемі простежується глибоке знання автором степової природи — опис берегів дінця як «срібних». ігор хвалить дінець, що той «сторожив» його, коли він ховався в заростях річки, й чутливі гоголі й чайки попереджали про наближення людей.наділення природи людськими якостями простежується в тому, що вона співчуває руським, попереджає їх про небезпеку, коли ігор рушив у похід — світло сонця померкло; є ігореві в його втечі з полону; ярославна звертається до сил природи; природа озивається на поразку руських: трава никне, дерева від горя схиляються до землі.взаємозв’язок людини і природи спостерігаємо у порівняннях людей з птахами, звірами: із турами, соколами, воронами, зозулею. ігор вступає в розмову з дінцем і отримує від нього .злиття природи з діями людей, її дійова активність — перед битвою з половцями криваві зорі світло пові; чорні хмари з моря йдуть; земля гуде, ріки мутно течуть, прах понад полями несеться; після поразки русичів — широкий сум іде по русі.значна увага у творі приділяється значимості сонця — елемента природи.сонце співпричетне до справ дійових осіб поеми. більш того, воно зображене поетом як світило, що володіє «даром» пророкування, завбачення: «тоді ігор глянув на світлеє сонце й побачив, що воно тьмою всіх його вояків прикрило»; «сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць ».передчуттям трагічного результату походу князя ігоря разом з сонцем сповнена вся природа: тут і «кривавії зорі» і «земля гуде», і «ріки мутно течуть», і «порохи поля прикривають».а ось ще одна цікава поетична інтерпретація образу сонця в «слові»: ярославна, яка плаче на стінах путивля за ігорем звертається до сонця як до людини, як до своєрідного вищого покровителя, який посилає всім тепло, світло життя. у цьому епізоді сонце олюднене, одухотворене. в іншому епізоді сонце нарівні з людьми радіє, що ігор повертається з полону: «сонце світиться на небесах — ігоркнязь в руській землі».таким чином, автор «слова про похід ігорів» — уважний спостерігач природи, є очевидцем того, про що ним написано у творі.