Всем написать сочинение 8 класса образ рідної землі у слові про похід ігорів

«слово про похід ігорів» – визначна пам’ятка нашої давньої літератури. і хоч автора твору ми не знаємо, проте він справжній патріот руської землі. в його розповіді не тільки сумні нотки за поразку ігорової дружини, але й гордість та одночасно смуток і біль за свою вітчизну, що вже тоді була великою державою.руська земля постає перед нами у всій красі – велика, безмежна. кордони її простягнулись на тисячі кілометрів. але немає єдності між князями київської русі, чвари і міжусобиці панують в часи автора «слова…». бажання отримати більшу владу та багатство штовхають князів на стежину протистоянь. не хочуть ці «непослушні діти» слухати і великого князя київського святослава. от тому і не відгукнулися князі, за винятком його брата «буй-тура» всеволода, на заклик князя ігоря виступити єдиною силою проти половців. можливо, князі вважали, що для них достатньо участі і в переможному 1184 року поході проти половців, а, можливо, не хотіли вони бути під керівництвом ігоря. автор «слова..» зі смутком і жалем згадує ті часи, коли руська земля була єдина і неподільна, могутня і багата. слава про неї летіла в далекі землі, відлякувала ворогів, а половці не сміли йти на русь, але «уже бо, браття, невесела година настала», князі почали «крамолу кувати», землі ділити, від ворогів не боронити. тому малою силою князь ігор не міг здолати більш численного ворога. а його поразка стала поразкою всіх князів і руської землі.руська земля… вона як жива істота постає перед нами з чарівною природою, величними, працьовитими, гордими людьми. більше двадцяти разів звучить у «слові…» «руська земля». і це невипадково. адже вона виступає головним героєм твору. частинкою цієї землі є не тільки чудова природа, але й князі, народ, який живе тут. доля землі і доля народу тісно пов’язані між собою. із землі живуть люди-ратаї, на ній вони стражу , терплять лихо через князівські чвари. не дивлячись на постійні князівські міжусобиці, народ усіх земель русі живе одними переживаннями, тривогами, думками та почуттями. єдина духовна єдність русичів. ігор вирушає в похід – за сулою іржуть коні, у києві дзвенить слава, новгороді «трублять труби», а в путивлі стоять стяги.руська земля живе своїм життям і, як губка, вбирає в себе все хороше і зле. вона в гармонії з людьми. єдиним плачем, невисказаною тугою людини і землі звучить опис спустошеної, усіяної трупами русі. рідна земля є князеві ігорю повернутись з полону, свої магічні сили. природа теж частинка цієї землі. «сонце червоне в небі ясному» сяє і радіє над землею, коли ігор повернувся до рідної землі. автор «слова» зображує руську землю великою і багатою, тривожиться за її долю, мріє про часи, коли русь буде єдина, могутня, закликає князів об’єднатися в боротьбі проти зовнішніх ворогів. в єдності сила народу, сила держави – ця ідея актуальна і в наш час. тому «слово» – твір вічний, бо його ідеї важливі для всіх часів і народів.

Максим ґудзь — це ще один яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». у дитинстві та юності мав лицарські задатки, прагнув волі, свободи, і, якби не було зруйновано запорозьку січ, став би чи не першим в ній. привабливо, із симпатією письменник змальовує максима в молодості. він був щедро обдарований, відважний, кмітливий, розумний. свою волелюбну та круту вдачу успадкував від діда. дід його, запорозький козак мирон ґудзь, вклав у серце онукові думки про волю і людську справедливість. душа максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. у його крові кипіла воля, прищеплена його славним козацьким родом. але замість сили і відваги у його серці оселилось зло: у бійці максим міг скалічити товариша, пустив покритками кількох дівчат, а згодом почав красти і пиячити» аж доки не став отаманом банди. безумовно, негативний відбиток наклало на його вдачу перебування в москалях. максим страждав від безглуздої служби-муштри. коли йому потрапила до рук «граматка», самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. горілка, до якої максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. на прикладі життя максима панас мирний показав, як служба в царській армії нівечить людські душі. всякими максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та «заслугами», з жінкою та донькою. в пісках він звив злодійське гніздо, став ватажком зграї злочинців, до складу якої входив і чщка. так вольова, порядна людини перетворилась на вбивцю. максимів хутір стає пристановищем грабіжників. морально зіпсований солдатчиною, максим живе єдиною пристрастю — збагаченням. про людську подобу нагадувала лише любов максима до доньки.

Любий чіпко! сьогодні мати наказала мені піти до суду,тому що в нас проблеми з квартирою.мати не може сама розібратися,адже в неї слабке здоров'я-вона не може ходити та хворіє вже четвертий рік.колись давно вона переписала квартиру на мене з братом,та він пої ненька моя настільки захворіла,що лікарі говорять про те,що вона не доживе до нового і з'явився мій брат.він каже про те,що квартира буде його.я знаю,що він дав хабар судді,та в мене немає грошей,щоб дати більше.все йде на ліки моїй матусі.що мені робити? не дай   боже він відсудить в нас хату та ми с ненькою опинимося на вулиці що мені робити? я знаю,що в тебе була схожа історііпко,де справедливість у цьому світі? мене з'ідає ненависть до брата.що за родинні зв'язки такі? чого вони стоять? ні гроша.у наш час немає правди.та кбуло і завжди буде! адже так жити не можна! що мені зробити для того,щоб щось змінити? мені лише вісімнадцять років,а я вже розочарувався у житті.мені ні до кого піти по пораду і я сподіваюся лише на тебе. ,прошу тебе! буду чекати твоєї відповіді.