Написати твір-роздум на основі цього афоризма григорія сковороди "не за обличчя судіть, а за серце".

Всі ми протягом власного життя даємо оцінку іншим людям. життя сповнене новими знайомствами, постійними новими людьми навколо. ми починаємо знайомитися вже з дитячого саду, це продовжується і в школі. у якийсь момент знайомств нагромаджується так багато, що запам’ятати і простежити їх всі стає практично неможливо. але які спогади та сприйняття людини ми зберігаємо в пам’яті? далеко не з усіма вдається близько поспілкуватися, щоб зробити реальні висновки про людину. дуже часто висновки робляться просто на підставі зовнішнього вигляду людини. але чи правильно це? різні особистості висловлювали різні думки щодо даного питання.зокрема, григорій сковорода, який вважається просто найкращим українським філософом за всю історію нашої держави, висловив думку про те, що людину потрібно судити не по її обличчю, а по її серцю. звичайно, цей вислів є переносним, тобто, під серцем мається на увазі не фізичний орган людського тіла, а скоріше добрий характер або вчинки людини. під обличчям ж мається на увазі не зовнішність сама по собі, хоч вона і не маловажна, а скоріше, перше враження про людину. дійсно, кожен з нас, напевно, стикався в житті з такою ситуацією: ми знайомимося з дуже ввічливою і приємною людиною, яке веде себе, здавалося б, правильно і гідно поваги. до неї якось автоматично проймаєшся повагою і цікавістю. але з часом стає зрозуміло, що людина, незважаючи на свою загальну хорошу репутацію, іноді робить зовсім неналежні вчинки, виявляється, що вона ніяк не добра, а, швидше, орієнтована на отримання особистої вигоди, дивиться на людей лише з цієї точки зору. у цієї людини добра репутація, тобто особа, але серце у неї явно не добре. а тому не варто ставитися до такої людини з великою симпатією.зворотні ситуації теж трапляються. іноді хтось не подобається нам на перший погляд, враження про цю особу не найкраще. але не варто поспішати з висновками і впевнюватися у власній правоті, варто почекати якихось вчинків цієї людини. і якщо у неї погана репутація, але вона, навпаки, здійснює дійсно добрі і правильні вчинки, то до неї варто ставитися по-доброму, позитивно і з великою повагою, тому що в цієї людини справді добре серце. я думаю, що суть афоризму григорія сковороди криється, насамперед, у тому, що не варто довіряти власному першому враженню. потрібно дочекатися, поки людина покаже, яке в неї серце, вчинить певні дії і тим самим дасть зрозуміти все необхідне про її сутність.

З героєм казки не рахувалася і ображала навіть його рідна мати. Навіщо добре годувати і одягати Дурня, якщо він дурний і ні на що не придатний? Але не дивлячись на це, юнак не озлобився і як і раніше залишався доброю людиною.

Коли його брати не впоралися з царським указом і не змогли побудувати Летючий корабель, Дурень вирішив, що настав його черга. Він проявив справжню витримку, намагаючись не прислухатися до насмішок близьким, був упевнений, що у нього все вийде. Дурень проявив увагу і повагу до літньої людини і навіть попросив у нього ради і до в своєму не легкій справі.І завдяки цим якостям хлопець зміг побудувати Летючий корабель. Дурень не забув і наказ дідуся, що він повинен брати по дорозі всіх, кого зустріне і завдяки цьому знайшов не собі не тільки друзів, але і хороших помічників.А ще, цей селянський хлопець милосердний. Коли йому вдалося перемогти царя він не став з ним зло розправлятися або садити у в'язницю, його просто вигнали з країни, дарувавши життя. І принцесу він не став карати, розуміючи, що вона зовсім не винна в підступах свого батька.

Так що про Дурня можна сказати, що він - добрий, працьовитий, шанобливий і уважний до старості, вміє слухати і слідувати хорошим радам, милосердний і не дивлячись на своє прізвисько - розумний.

Тяжелый, как по мне, но интересный до головокружения мозга. символическая драма, постичь которую, на мой взгляд, стоит, прочитав критику. ну, после первого прочтения, мне видится народ, который заблудился в темном лесу, и который уже потерял всякую надежду на то, чтобы освободиться из наверное, это действительность советская, где люди потеряли своего поводыря, который бы их смог вывести из этого то есть, лес - это советская страна или любая страна, любое обстоятельство в жизни, которая обессиливает людей, по темноте, тщетно надеясь на освобождение. он - символический образ поводыря, пророка, я увидела поэта, который своим вдохновенным словом людям увидеть реальность, пробудиться от спячки, вдохновить новые силы, стремление изменить что-то в жизни, найти тропинку из темноты. сказка - заветное решение проблемы, новая страна, другая ну, для меня это сопротивление режиму, единодушие, единство народа в сопротивлении. дорога в сказку - путь к путь, на котором даже поводыри могут потерять себя, разочароваться, если вести видимо это намек автора на то, что на пути к заветной цели необходимо вести не одному лидеру, а чтобы все имели представление куда они идут, чтобы люди также пылали целью, видели этот кстати, в драме толпа такое видела, эту тропу, пока пылала целью. толпа - понятно безвольное, гиблое, слепое и ожидаемый финал, где воля и вера