Іть написати твір на цю тему: "старицький -один із перших національних поетів, що, за образним висловом франка, перестали "натягати на себе мужицьку свиту" і саме цим вплинули на своїх літературних наступників"

Вчаси, на які припадає творчість старицького, дедалі виразніше поставала ворожість капіталізму розвиткові культури. в несприятливих, тяжких умовах принизливих заборон і утисків розвивалась українська культура. післяреформне десятиріччя - "пам'ятний антракт 1862-1872" (і. франко) - період застою і загального занепаду в громадському і літературному житті. правильно визначити свою позицію за таких обставин, не збитися на манівці вузькоінтелігентських блукань чи естетської замкненості в собі, в своїх суб'єктивних переживаннях міг лише художник по-справжньому народний. таким художником і був михайло старицький.

Людина створила культуру, а культура - людину. особистість реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. культура - це не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століть спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні людей до співвітчизників, до праці, до рідної мови. я вважаю, що чим міцніші зв’язки людини з культурою свого народу, тим більше можна сподіватися від неї як від громадянина, свідомого творця матеріальних і духовних благ, патріота й інтернаціоналіста.дуже часто про людину кажуть, що вона культурна або навпаки. кожен по-своєму оцінює іншого, спираючись на власне розуміння поняття культури. на мою думку, культурна людина - це людина, яка дотримується загальноприйнятих норм поведінки: ввічлива, пунктуальна, чуйна, готова прийти на . разом з тим, культуру неможливо уявити без уміння спілкуватися, дотримуватися норм етикету. в народі кажуть: по одягу людину аустрічають, а по розуму проводжають. тобто, перше враження про нас складається з одягу. як приємно спостерігати за людиною, яка зі смаком одягнена! ви скажете, що на це потрібні великі кошти? , це не завжди так. вміння одягатися за гроші не купиш. я часто бачу на аулиці людей, одягнених, наче “з інкубатора”, хоча їхнє вбрання та речі є досить дорогими. та найприкріше, коли елегантна пані, наче перлами, сипле брутальними словами. враз забувається, у що вона одягнена, а брудний потік ще довго лунає у вухах перехожих. людина живе між людьми і тому не має права забувати про дотримання норм поведінки у суспільстві. цьому треба вчитися все життя.надеюсь : '

Убивши князя святослава,печеніги раз у разйдуть ордою на вкраїну,раз у раз грабують нас  і тепер їх шатра сірівкрили луг над трубежем,печеніги знов з’явилисьі погрожують мечем.  наші ждуть. але боїтьсяпеченізький хан іти,йому хочеться без боюперемоги досягти.  є один вояк у йоговтроє дужчий за «хай він б’ється», — хан хитруєі до князя шле посла.  «чи не викличем ми, князю,гніву праведних богів,коли річку почервонимкров’ю наших вояків? !   краще ми розв’яжем сваркуславним герцем двох борців: коли твій борець подужа,я скорюся без боїв».  князь погодивсь, і звелів віннайсильнішого на герць ніхто в державіне зважається піти.  засмутився прийшов якийсь дідусь: «син побореться, мій князю,і поборе, побожусь.  з ним колись ми посварились,пам’ятаю, як тепер,м’яв він шкуру, так, повіриш,спересердя всю роздер».  до князя хлопця: соромливий, мовчазний,невисокого і зросту,хоч доволі кремезний.  «може, хочеш, князю,чи міцна моя рука,роздражніть на пробу жаромнайсильнішого бика».  роздражнили. бик на хлопця,але той схопив за бікі кавалок м’яса упав і кров’ю стік.  «добре! » — князь сказав до хлопця,а військам своїм звелів,щоб озброїлись і ждалищохвилини ворогів.  третій довгий день минаєі ідуть борці на бій,князь і хан собі : «хто поборе — твій чи мій? ! »  печеніг угледів хлопцяі сміється: «от, дурне,подолати, поборотивоно думає »  не злякався кожум’якаі боротися почав.повертав борця і важив,потім, наче кожу, м’яв.  і нарешті, наче бочку,ухопив і кинув вмить.на землі без руху мертвийпеченіг-борець лежить.  і на тім славетнім місці,де страшний борець упав,на тім місці володимир переяслав збудував.