Розкрийте зміст назви твору «тіні забутих предків». (аргументуючи твором, 50-100слі! )

    "тіні забутих предків" твір, який залишається в пам'яті кожного, хто коли-небудь його прочитав.  коли я вперше почула цю назву, вона видалася досить химерною і мені стало цікаво про що ж цей твір. і лише прочитавши його до кінця, я зрозуміла, чому автор дав йому такий заголовок. так, справді, у творі скрізь ми натикаємося на тіні. чи то на тіні давніх вірувань. наприклад, ті ж божки лісу яких зустрічає іван . хоч люди ще вірять у них, але все ж вони вже перетворюються на тіні і вже не мають тої сили, яку мали колись, коли в розквіті було язичництво. це і тіні предків ворогуючих родів, які примушують ненавидіти одна одну дві сім'ї. це і тіні закоханих івана і марічки які прагнуть бути разом, хоч після смерті. навіть природа граючись із іваном лякає його своїми тінями. і хоча б здавалося, що таке тіні? засвітить сонце і вони зникають. але все ж вони повернуться з настанням ночі і   якщо їх не вшанувати, не зберегти про них пам'ять, вони можуть стати карою для майбутніх поколінь          життя  гуцулів настільки оповите казковістю, пpойняте віpою в таємні сили, що навіть малеча знає, що на світі є бог і чоpт, що є  pечі  і  явища,  яким  тpеба поклонятися, і є такі, що їх тpеба боятися.                              уявлення  пpо  чисту  і  нечисту  сили,  пpо  добpо  і зло не зникають  і  в  доpослому  віці. вони набиpають інших фоpм, іншого втілення.  hе  завжди  гуцули можуть пояснити свої вчинки, дії, чи явища  пpиpоди,  але  вони пеpеконані, що це мусить бути саме так.              гуцули сприйняли зовнішні об­ряди християнства, відвідують церкву, постійно й ревно моляться, та в душі залишаються язичниками в усьому, що стосується побуту, в усьому, що становить суть їхньої ментальності. вони вірять, що природа одухотворена, жива, діюча, заселена добрими і злими духами, яких потрібно остерігатися і різними способами боротися з ними або задобрювати їх за заклинань та ворожінь. це все – язичництво, а отже, і «тіні забутих предків», які жили в дохристиянські часи.

Объяснение:

Справді,твір Івана Карпенка-Карого досі має актуальність і тісно пов'язаний з нашим часом.Це проявляється у ставленні Мартина Борулі до дворянства,адже у наш час люди хочу бути багатими,і роблять це різними і дуже підлими шляхами.Хоч Мартин нікого не зраджував,але його охопила та "манія" до грошей,до звання дворянина,що він хоч ним і не був,але прийняв правила "дворянства" у себе вдома.Сім 'ї це не дуже сподобалося,тобу в нього булі дуже напружені стосунки з членами родини.Мартин намагався,але все ж таки не став дворянином і добився лише зміни однієї букви в призвищі.

Отже,Іван Карпенко-Карий хотів сказати нам,що не треба втрачати

Климко - маленький хлопчик, що росте без батьків. Його дитинство прийшлося на роки війни, що безжально вбивала всіх без розбору. Тобто дитинство хлопчака не було безтурботним та радісним. Навпаки. Він постійно втрачає близьких людей та вимушений був вчитися відповідати сам за себе, навіть у такому невеликому віці. Климко є гарним товаришем, відчайдушною, щирою та відданою людиною. Він дбає не лише про себе, а й про інших, адже в нього напрочуд добре серце. Маючи притулок сам, він ділиться ним зі своїми близькими людьми. Близькими не по крові, а по духу. Хлопець йде по сіль та харчі, адже знає, що якщо він цього не зробить, то не виживе ні він, ні його вчителька, ні її малесеньке дитинча. Але раптово його життя обривається. Життя такої сильної духом, відважної та благородної людини. Климко - приклад чуйності, ніжності та хоробрості. Це та людина, яку варто наслідувати.