Історія написання твору шевченка "минають дні минають ночі")

Навесні 1845року тарас шевченко закінчив академію мистецтв і поїхав на україну, за якою так затужив. але побачені в рідному краї жахливі картини соціальної несправедливості, розгнузданої панської сваволі глибоко вразили серце поета.як жити, щоб якнайбільше принести користі своєму народові, щоб йому вирватися на волю? свої роздуми над смислом людського життя поет вилив у вірші «минають дні, минають ночі…» (1845).даний твір уміщений у збірку «три літа». цей вірш поет написав у в’юниці 21 грудня 1845 р. за чотири дні до створення «заповіту». поезія привабила багатьох композиторів. музику до неї писали м. лисенко,с. воробкевич, в. заремба.как то так)

Утворі є багато моментів, що викликають посмішку, навіть сміх. кумедний сюжет, специфічна мова — усе це є створенню такого ефекту. ось, наприклад, сцена, коли мотря залізла на горище кайдашихи за яйцями, ніби їх знесла її курка, на що лаврін їй відповів: «хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? чи шапку перед нею знімали, чи що? » або сцена, коли мотря під час сварки виколола око кайдашисі і зовсім не відчуває за це докорів сумління. так, вони написані кумедно, гостро, але чи вони смішними? я , що ні. письменник вибрав таку сатиричну форму спеціально для того, щоб краще вплинути на читача, передати йому свою думку. ще одна сцена, коли карпо гнався за матір’ю з дрючком, бо вона зачинила в хліві його коня, і зупинився аж біля ставка, крикнувши: «не так шкода мені матері, як шкода чобіт! » я переконаний, що за описом цих кумедних на перший погляд сцен, а насправді — сумних і навіть жахливих, ми відчуваємо біль автора за людей, що так занепали. на мою думку, це і є той самий «сміх крізь сльози».

Устина — людина великого серця. Зрісши сиротою, вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїм подругам. Тому до неї дівчата ставилися, як до сестри, ділилися своїм горем. Устина всією душею горнеться до старої кріпачки, називає її "бабусечко ж моя рідна", захищає від ударів знавіснілої панночки.

Устина добра, лагідна, тому й мова її пересипана пестливими словами. Вона також правдива. На запитання Каїрі, яка з себе молода пані, відповідає: "Недобра". Устина здатна на глибокі людські почуття.

Панночка — жорстока. Вона наказує привести хвору Устину до панських покоїв. Важка праця на панському дворі супроводжувалась бійкою, лайкою і катуванням дівчат. Коли їй щось потрібно, вона стає улесливою, домагається чого хоче.

Панночка не здатна по-людськи любити. На чергових банкетах вона з усіма хитрувала, лукавила, удавала з себе привітну, ласкаву, закохану, а насправді нікого не любила. Вона зуміла закохати в себе полкового лікаря, і коли він став нареченим, невдовзі прибрала його до рук, зробила з нього свого раба.