Твір з теми "гідність держави, зрештою, залежить від гідності особистостей, які її створюють" на основі змісту драматичної поеми "ярослав мудрий" іван кочерга.

Внашій країні наразі є багато депутатів, верховна рада, врешті врешт президент. вони упорядковують, вивчають, створюють нові закони. на законах стоїть наша держава. без законів на вулицях країни панував б хаос. але хто ж створить закони як не люди.  жителі україни теж грають важливу роль у цьому. деякі протестують проти законів, деякі - за. деякі - навіть їх створювати. жителі країни повинні дотримуватися цих законів, або ж попадуть за грати. тобто - створювати закони це одне діло. а ось дотримуватися їх чи ні - це інше діло. це  вибір людства.  дотримування законів робить нас гідними.бо, навіть якщо придивитися у політиці все так само, як і у простому житті. ходять такі самі чутки про країни, хто добре "вчиться", "одяається". у цьому сенсі ідеться про гідність, красу, упорядкованість країни.  ми всі - однакові по правам. але хтось видатніший - хтось бідніший. але ті, хто працюють в державі політиками, ті відпові за нас. як - вчителі і діти. аби гарно навчитися, треба слухатися вчителів. але не завжди. вони теж помиляються, як би там не було.  коли захочете порушити правила або закони - вспам*ятайте про країну! бо ви опозорите не тільки себе, а ще й мільйони людей, з "вчителями". кожен твій крок може змінити твоє життя. так що - будь обережним!

Роман "хіба ревуть воли, як ясла повні? " -- це ніби будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими одночасно і не за строгим планом.                   олександр білецький. роман цей справді -- народний твір, як би його не поціновували критики різних   мистецьких уподобань. він стоїть у тому ж ряду, що й "микола джеря" чи "кайдашева сім'я! нечуй-левицького, але це вже не просто пісня про наше гірке безталання, а велична симфонія.     михайло наєнко.   в основу роману було покладено реальне життя василя гнидки.

Тексти розповідного характеру з елементами опису пам’ятки історії й культури для усного вибіркового переказу військові прапори  належать до своєрідної ділянки українського мистецтва. виконували їх нерідко серійно. з одного боку прапора наносилися певні традиційні  рисунки: сонце, півмісяць, зірки. з другого – зображувалися  цілком оригінальні  елементи, а часом навіть композиції, подібні до картин.  з відомих нам чотирнадцяти прапорів запорізької січі, виготовлених між 1769-1774 рр., немає й двох між собою тотожних. на деяких прапорах  втілено ідею небесної запорізькому воїнству, як, скажімо,  на  великому  запорізькому  прапорі,  що датується  60-ми або 70-ми роками хvіііст.прапор виконано з червоного шовку. всі зображення нанесено олійними фарбами.у верхньому правому куті -  зображення божого сина, у лівому – лик  патрона запоріжжя архангела михаїла.посередині  намальовано озброєну гарматами двоповерхову галеру. на  ній – близько двох десятків запорожців.  усі козаки схвильовані якоюсь надзвичайною подією.  про це свідчать їхні пози, підняті вгору обличчя,  чудово передані художником жваві жести. у запорожців вусаті обличчя, голені голови з оселедцями. вбрані козаки у військовий запорізький одяг. дві постаті переднього плану в багатих квітчастих жупанах підкреслені композиційно. мабуть, це – старшини.психологічне  напруження  підкреслене зіставленням  яскравих кольорів. брунатна галера має яскраво-рожеву корму. різко виділяється біля щогли постать старшини в блакитному жупані.  плями малинового, білого, синього, жовто-зеленого одягу козаків настрій тривоги, неспокою. в основі зображеного на прапорі  лежить легенда про небесну козацькому війську. і, хоч богородицю на прапорі не  намальовано,  за своїм  змістом картина перегукується  з  поширеними й улюбленими в україні хvііі століття іконами покрови.на українських іконах, створених на сюжет покрови, як правило, зображено богородицю, яка своїм омофором покриває  гетьмана, козацьку старшину, усе запорізьке товариство.християнське свято покрови встановлене  на честь божої матері.  легенда розповідає, що трапилось це у х ст. на константинополь напали вороги, місту загрожувало зруйнування. зібравшись у церкві, мешканці міста молилися про врятування. серед молільників був юродивий андрій. саме йому судилося побачити богоматір, яка, йдучи повітрям, зняла з голови покров-омофор і розпростерла його над людськими головами, захищаючи молільників. цієї миті вороги зняли облогу міста.християнське свято покрови відзначається 14 жовтня. це було головне свято запорізьких козаків. богоматір вони вважали своєю заступницею  у далеких походах, під її покровом вони не боялися ні розбурханої морської  стихії, ні злих ворожих сил. свою відмову від шлюбу запорожці  порівнювали з високим божим призначенням пріснодіви. її зображення було на  козацьких хрестах.  священною для кожного козацького лицаря  на січі була  покровська церква, від порога якої січовики вирушали  на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.запорожці високо шанували  військові прапори, що належали до клейнодів.  в уявленні низового товариства  вони були нерозривно пов’язані з усім козацьким життям. прапори є пам’ ятками  давнього українського мистецтва.