1. образ хоми хаєцького з роману о. гончара "прапороносці". 2. роль ярослава мудрого побудові софії київської, її стан сьогодні. 1 чи 2

Перший період життя ярослава мудрого пов'язаний з боротьбою за київський престол причому з самими найближчими родственнікамі- в тому числі з братами. у битві на альті в 1018 святополк (його зведений брат) зазнав нищівної поразки, і ярослав зайняв київський стіл, але лише після смерті мстислава (також брата) (1035) ярослав стає «самовластцем» на русі. у 1025 року основна діяльність князя пов'язана з просвітою і християнізацією русі. у 1036-1037 роках у києві за його наказом були побудовані кріпосні зміцнення («місто ярослава»), золоті ворота з надбрамною благовіщенській церквою, софійський собор, засновані монастирі святих георгія та ірини. ярославу приписується також складання першого зводу «руської правди» при ярославі мудрому завершився процес об'єднання під владою київського князя всіх східнослов'янських земель. у 1030-1040-х роках князівські дружини зробив походи на польщу, литву, племена ємь. у зовнішній політики ярослав домігся зміцнення авторитету давньоруської держави. за його ініціативою новгородський князь володимир ярославич у 1043 році зробив похід русі на візантію, який втім завершився невдачею. близько 1050 року київським митрополитом вперше став російський уродженець іларіон, що відстоював незалежність своєї єпархії від константинополя. багато дітей ярослава були пов'язані сімейними узами з представниками правлячих династій центральної і західної європи. літописні дані про смерть ярослава суперечливі; вважається, що він помер 20 лютого 1054, але ця дата заперечується багатьма істориками. перед смертю ярослав заповідав київський престол старшому з живих синів, новгородському князю ізяславу, покарав синам жити в світі. прізвисько «мудрий» закріпилося за ярославом в російській історіографії в другій половині 19 століття.

Мабуть, так. адже івоніка та марічка понад усе любили михайла, а  саву вони любили менше. він, засліплений коханням до рахіри та образою на батьків, вчинив братовбивство.  та батьки  не змогли б пережити знищення долі обох синів, тому івоніка  приховав від правосуддя те, що михайла вбив саме сава. івоніка та марічка все ж будуть відчувати свою провину за те, що сталося. але до кінця життя вони так і не зрозуміють, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою владу, приносить більше страждань, ніж врожаю. 

Популярність пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» безпрецедентна. Її співали вже в середині вісімнадцятого століття.  Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.

У добу романтизму було написано інші тексти, які виконували на мелодію «їхав козак за Дунай». Митці створювали  нові  варіації на тему української пісні. Це арія Лести в однойменній опері віденського композитора Кауера, опера Кавоса «Козак-віршувальник», вірш Пушкіна «Козак», Варіації для скрипки з оркестром Аляб’єва… 1860 року історик Микола Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».

1808 року в Чорному лісі під Баден-Баденом місцева знать влаштувала «садове свято», у якому брали участь і гості з Росії. На святі був присутній композитор Христоф Тідге, який, почувши пісню про розлуку козака й дівчини, переробив твір. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним скарбом.

За обробку пісні «їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен! Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань.  Андрій Розумовський мав глибокі почуття до землі й культури своїх предків. Пам’ять про Батурин жила в цій родині.  Бетховен зацікавився українським музичним фольклором. В його обробці  пісня «їхав козак за Дунай» оновилася: голос виконавця зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі;  маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам.

Чи міг уявити  Семен Климовський,  що доля виявиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що її співатимуть навіть американські ковбої?