Написать твир на тему батькив и батькивщину не вибирають

Такий само чесний, працьовитий, волелюбний народ живе на українській землі, чиєї "правди сила ніким звойована ще не була зазвучало слово безсмертної народної мови, якої можна навчатися інакше кажучи, мови, якої можна вчитися у всього, що зветься рідним краєм - україною.не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжні сини свого народу любили неньку-україну. багато скрутних часів зазнала вона протягом своєї героїчної і трагіч-ної історії. знала поневолення і війни, та знову і знову ставав на її захист україни народ, нищив ворогів і відбудовував міста і села, бо любили справжні українці свою батьківщину попри все.для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба не співати п'яними голосами "ще не вмерла..", а потім тікати за кордон, щоб "тинятись по чужбинах, аж доки дідько всіх не забере  і не обвинувачувати у своїх негараздах інші народи - ніколи цього не робив такий беззаперечний патріот, як тарас шевченко, або о. гончар, що казав: "ми поважаємо патріотизм кожної нації, бо ми самі патріоти".треба бути відданим їй серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок.головне, пам'ятати "яких батьків ми діти" і любити батьківщину більше, ніж власний добробут.

Для Олени Теліги, як і для багатьох її однодумців, провідною ідеєю і в поезії, і в громадській діяльності була ідея державності України. Цьому було присвячене її життя. Так, у вірші "Пломінний день", що належить до громадянської лірики, поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: "Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!". Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: "Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна". У твор ться філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа "рушає на шляхи великі". Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити "застиглі і покірні води", щоб вони "забурлили водоспадом" саме "на землі байдужо — непривітній". Авторка утверджує активну життєву позицію: "Хочу жити, аж життя не зломить..."

У вірші "Радість" ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї "радість тулиться", і ця радість передається поетичним порівнянням "як безжурний вітрогон хлопчина". Радість спинити не можна, бо "Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли". Ця безжурна радість переповнює вщерть: "Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами..." Весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні.

У вірші "Сучасникам" Олена Теліга насправді звернулася не тільки до сучасників. Можна стверджувати, що рядки цього твору — моральний заповіт усім нащадкам, яких вона закликає не до словесних гасел, а до конкретних дій: "Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий". Людина може бути ослабленою своїми переживаннями, інтимними почуттями, коли ж ідеться до справи, то поетеса закликає: "Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив". Сама ж лірична героїня має все це поєднаним у житті "у святім союзі", де є й "душа і тіло", і "щастя з гострим болем". Проте людина може підпорядкувати все своїй волі, як це може зробити вона: "Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю!" Не слід зрікатися радостей, що їх дарує доля, але, коли цього потребує справа всього життя, коли перед нею ворог, — вона не дозволить собі бути слабкою.

Объяснение:

Так, у вірші «Пломінний день», що належить до громадянської лірики, поетка Олена Теліга декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: «Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!». Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: «Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна». У твор ться філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі і покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо- непривітній». Авторка утверджує активну життєву позицію: «Хочу жити, аж життя не зломить...»

У патріотичній ліриці Олег Ольжич на диво сповідальний. Очима свого покоління він дивиться на світ в циклах віршів «Городок. 1932» та «Незнаному воякові». Навіть для нашої молоді актуальні рядки:

І бачили очі дитячі твої,

Широкі і схожі на рану,

Як люди, що знали визвольні бої,

Улесливо кланялись пану.

І слухали уші, коли вчителі

Учили, нечесно-лукаві,

Лучити гонори своєї землі

У службу ворожій державі...

І встала потворна оголена суть

Повільно зради ідеї.

Не може, не може, не може ж так буть,

Облудники і фарисеї!

У своїй творчості Теліга стояла на межі, де закінчується спокій, сірість буднів і починається палахкотіння вогню боротьби, справжнього життя.

ответ:Мавка - була дитиною природи. Вона Лісовика вважала за батька, а березу за подружку. Мавка лековажно віддалась на розсуд долі, закохавшись у Лукаша, не слухаючи мудрих порад Лісовика, через шо потім гірко шкодувала. Вона добра, тому що навіть пробачає коханому зраду і повертає йому від вовкулаки знов у людську подобу. У кінці твору Мавка стає вербою і не жалкує за тілом, тому що душа для неї  найголовніша.

Лукаш - молодий парубок, що з першого погляду закохався в Мавку. ВІн добре грав на сопілці, що і причарувало її до нього. Але згодом почуття Лукаша гаснуть. Він покидає Мавку і починає жити з Килиною, тому що та краще господиня. Але це життя не приносить Лукашу щастя. У кінці повісті він залишається поряд з Мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду. 

Килина - добра господиня, але вона мала духовну обмеженість, що і призвело до подальших конфліктів з Лукашем.

Мама Лукаша - схожа з образом Килини. Вона жорстоко ставиться до Мавки, алепотім школдує про це.

Дядько Лев - позитивний, добрий і розумний персонаж. Він є втіленням людської гармонії з природою.

Надеюсь это то что тебе нужно было