План-сюжет до казки аля в країні недоладія

помер мономах 19 травня 1125 р. в 73 році життя. прожив більш-менш стільки, що ярослав мудрий, але на великокняжому столі просидів (формально) тільки дванацять літ. фактично, то на широкій арені української політики виринув він іще за життя свого батька й вже тоді виявив стільки енергії, що не було сумніву, що він, а не хто інший з князів стане в очах громадянства справжнім ідеалом князя-володаря. літопис називає його «благовірним, христолюбивим, великим, чудним, святим і добрим». але тими прикметами не вичерпується характеристика мономаха так само, як мало що нам говорить про цього володаря, войовника й дипльомата похвала духовенства, мовляв він «любив митрополитів, єпископів та чорноризців». це була прикмета всіх розумних князів, що хотіли забезпечитися проти опозиції з боку всевладного духовенства. мономах, це була надто багатогранна особистість, щоби її можна охопити одним реченням чи сухим вичисленням прикмет, як це робить літопис. куди краще характеризує себе сам мономах у своїм «поученню дітям», що є життєписом мономаха, прибраним у дуже цікаву, приповідну форму.

ответ:

нещодавно у нас темою одного з уроків української літератури був твір івана франка “захар беркут”. звичайно, щоб отримати хорошу оцінку потрібно було прочитати твір. зізнаюсь, я не люблю твори на історичну тематику. тому я не дуже хотіла читати цей твір. я могла б попросити свого друга переказати мені зміст повісті – він дуже любить історичний жанр і точно прочитав би цей твір. але я зрозуміла, що так я не знатиму усього, тому вирішила прочитати повість. і не – несподівано твір мені сподобався! повість “захар беркут” розповідає про життя селянської громади у тринадцятому столітті. і, спочатку, мені це здалось досить нудним. але, читаючи, я зрозуміла, що ця повість, хоч і написана про далеке минуле, є дуже актуальною у наш час. моє ставлення до героїв виявилось неоднозначним. мені одразу не сподобався тугар вовк, але, читаючи твір, я пробачила його помилки, бо побачила, що і така людина як він може розкаятися. дуже мені образи мирослави і максима. мирослава – доволі нетиповий образ для української літератури. вона хоч і дівчина, але є дуже сміливою і вольовою. вона пішла на полювання попри заперечення батька, змогла покинути батька і пристати до сільської громади, підказала ефективну зброю проти монгол – метанки, ходила на перемови щодо життя свого коханого. цей образ мені дуже імпонує. максим постав переді мною типовим мужнім, чесним, простим парубком. він і визволити дівчину від лап ведмедя може, і з монголами б’ється вправно, і за село своє вміє постояти. а от образ максимового батька захара беркута виявився для мене суперечливим. спочатку в мене в голові не вкладалося як він може бути таким байдужим до долі свого єдиного сина, але, прочитавши повість, я зрозуміла, що заради своєї громади він ладен був принести найбільшу жертву – життя сина. це насправді герочна і мужня людина, яка все своє життя працювала для громади села і її добробуту. захар усе своє життя поклав на людям. він звик завжди думати про інших, а вже потім про себе і свої інтереси. безумовно йому було важко кожного разу наражати свого єдиного сина на небезпеку, але він знав, що цим він урятує сім’ї багатьох інших людей. я захоплююся такими людьми! зрештою тухольська громада перемогла монгол. хоч їх було набагато менше і вони не мали такої зброї як у нападників, та вони перемогли. як? все просто – селяни згуртувались і діяли на благо один одного, вони боролись за інтереси усього села. вважаю цей твір дуже актуальним. зараз наша країна переживає важкі часи. щоб вистояти всім українцям потрібно об’єднатись і діяти як одне ціле, як тухольська громада. тоді в нас все вийде! мені дуже ідея, яку іван франко заклав в основу твору. після прочитання “захара беркута” я зрозуміла що історичні твори не такі вже й нудні і, крім того, дуже корисні.

объяснение: