Твiр на тему: "шевченко в моєму життi". благаю, . потрібно негайно, сьогодні.

Язмалку вчилась з «кобзаря» любити труд і трударя, завжди грудьми ставати проти неправди, кривди і підлоти. творчість геніїв невичерпна, глибока і багатогранна. і скільки б разів ми не зверталися до неї, вона щоразу відкриває нам нові обрії, збагачує новими почуттями, будить нові думки. саме такою   є творчість вірного сина українського народу т.г.шевченко. моє знайомство з шевченком розпочалося ще з ранніх років. ще дошкільнятами в дитячому садочку ми заквітчали його портрет і так щиро співали пісню про садок вишневий коло хати. а в молодших класах ми вивчали вірші шевченка про рідну землю, рідну природу. як багато зробила вчителька, щоб рядочки шевченкових віршів запали нам у душу! які невичерпні скарби розкрила нам, малим, поезія шевченка, навчаючи любити красу, рідну батьківщину. пейзажні твори поета нам пізнавати рідну природу, збагатили естетичні почуття і тим самим облагородили, виховали чуйність до краси в людській поведінці. мені здається, що дитина, яка зрозуміла і щиро прийняла вірші шевченка до серця, ніколи не зламає молоденької берізки, не штовхне малого, не буде вживати грубих і лайливих слів. ми підростали. ширилися наші інтереси. школа вела нас до пізнання життя. і тут перед нами по – новому постав образ шевченка, що зберігся у пам’яті народу як образ незламного борця за людське щастя, за вільну працю і щасливе дитинство. замислились ми над автобіографічним віршем: «якби ви знали, паничі…». і постав у нашій уяві чарівний і тихий куточок над чистим ставом із зеленими вербами, біленькими хатами. а в хаті – лихо, а в полі – краще на пана без просвітку, без відпочинку. і розкрився у нашій свідомості  трагічний контраст: природа багата і прекрасна, та блага її розподілені нерівномірно: трудівникам – сльози і не посильна праця, експлуататорам – панам – радощі й розкоші. так було за часів кріпацтва. тепер ми усвідомили і поділяли гнів поета проти тих, хто породив народні страждання. тепер ми зрозуміли вогненний заклик поета у його безсмертному «заповіті»: …вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю  волю окропіте. так т.шевченко збагатив нас новими почуттями. він крокував і крокує поруч із нами протягом усіх шкільних років. звичайно, тепер у 9 – му клас, я сприймаю творчість поета по – новому, більш по – дорослому. я знаходжу багато відповідей на питання, які хвилювали і хвилюють мене. т.шевченко вчить нас любити людей, дає високий зразок служіння рідному народові. захоплена глибиною його думок, пристрастю і красою його поезії, я пронесу ім’я і творчість шевченка крізь усе своє життя.

Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину андрія малишка. «пісня про рушник», «вчителька», «стежина» дуже знайомі кожному з нас. раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.      у чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. цей прийом є відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними: і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,  і засмучені очі хороші твої.     звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. поезія малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. 

  сашко думав, як вилікувати сіроманця. але вік брав своє.біля лісу зупинилося авто, з якого вийшов чоловік і каже - хлопче, як доїхати до черемошиного села? -ой, дядьку, десь з 50 кілометрів.-відповів сашко ховаючи за собою сіроманця.   чоловік помітив вовка, але не злякався. він навпаки підійшов до нього та взяв його обличчя рукою  -господи, його потрібнолі . я можу .   згодом виявилося що цей чоловік ветеренар.через деякий час вовк вилікувався. хлопчик простягнув руки і сіроманцеву шерсть і промовив -тепер ми нвколи не розлучимось і завжди будем .