Образ михайлика з повісті гуси-лебеді летять

Хлопчик надзвичайно тонко відчуває красу природи, вірить у різноманітні дива, що відбуваються навколо. а ще він любить лебедів, що пролітають над їхньою хатою. «вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів». дід розповідав михайликові, що лебеді приносять весну, і хлопцеві дуже хотілося, щоб лебеді залишалися у них назавжди. але слід сказати якесь таємниче слово, щоб вони послухали, та хлопчина ще його не знає. михайлика дивує малесенький підсніжник, що пробивається крізь снігову ковдру, теплий літній дощ, гриби у лісі, він жаліє лісових мешканців.михайлика зачаровують плугатарі, які творять диво зростання хліба. величезним щастям було для нього доторкнутися до плуга, провести свою першу борозну, тому що тільки тоді по-справжньому розумієш смак хліба.а ще герой має хист до науки, любить читати. книга для нього теж диво, яке відкриває нове і невідоме.михайлик любить мріяти про дивовижних лебедів, за яких він зростає. читаєш твір — і тепло, радісно стає на душі від того, що живуть на землі такі люди, як михайлик. розумієш, що він не зможе вирости злим і жорстоким. якби більше було таких людей, то життя наше справді перетворилося б на казку.

Одного разу коли настала ніч, маленька дівчинка софійка вийшла на подвір'я подивитися на зірочок, але вона там не побачила ні зірочки. вона запитала у свого дідуся чому нема на небі зірочок. а дід сказав якось у вечорі десь сто років назад була собі відьма і вона зачарувала принця. принц повинен кожний день збирати зірочки з неба. от напевно він усіх їх позбирав. думає, думає софійка й каже , а що треба зробити щоб повернути зірочок на небо? дідусь подумав трохи і промовив, - ти софійка повинна розчаклувати принца. але як це зробити? ось він там на горбі відьму чекає, щоб відати зірки. ти повинна скоріше прийти за відьму бо якщо вона тебе побаче то зачаклує. софійка гарненько все зрозуміла і вирушила в дорогу. вона швиденько дійшла до горба і побачила там принця, гарного, світло русяве волося, карі , тільки одна була проблема принц дійсно був зачаклований. вона згадала про те що дід говорив. дівчинка підійшла до принця схопила мішок з зірками і висипала їх усіх до останьої. зіроньки зраділи почали підніматися на небо. освітили ліси, поля, горби і все що ж на землі. коли принц побачив всі зірочки на небі у нього пройшли чари злої відьми. а сама відьма зникла і ніхто більше не чув про неї. а принц закохався у софійку і одружився з нею. вони жили довго і щастливо після того дня. від тоді цей день називають день народження зірок.

Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою "Космографія". Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п'єсу.

Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.

"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: "Гуси-лебеді летять ... над моїм дитинством, ... над моїм життям!"