брехлива сорокажила в лісі сорока-білобока. ніхто із звірів її не любив, бо вона багато брехала. одного разу повзе їжак,а сорока йому каже: - їжачок ,а де ділися твої голки? - ну тебе сорока одну брехню кажеш! через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже: - що зайчик уші опухли,що до землі опали! зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря: -добрий день, мудра сова! -здраствуй зайчику! що сталося? -та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли! -хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! все з твоїми ушками гаразд! -дякую! до побачення! -бувай зайчику! та одного разу сталося лихо. в лісі була пожежа. сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. але коли зайчик і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу: -пожежа, пожежа! - закричали вони.пожежа припинилася. після цього випадку всі стали вірити сороці-білобоці.брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.
Irina1435
27.01.2023
В«повести временных лет» сохранились строки о создании первой библиотеки на руси при ярославе мудром. в лето 1037 «заложил ярослав город великий, у того же града золотые ворота; заложил и церковь святой софии и книги любил, читая их часто и ночью и днем. и собрал писцов многих, и переводили они с греческого на славянский язык. и написали они книг множество, ими же поучаются верующие люди. ярослав же, книги многие написав, «положил в церкви святой софии, которую создал сам». судьба библиотеки ярослава остается загадкой. через двести лет киев разграбили монголо-татары, но никто из свидетелей не говорит о гибели библиотеки. возможно, она и по сей день хранится в подземельях киевского собора. великий князь основал и древнейшее книгохранилище при новгородском софийском соборе, которое сохранилось до наших дней. как люди оценивали сокровища, приобретенные ими с христианством, и как были людям, давшим им это сокровище, видно из отзыва летописца нестора о деятельности князей владимира и ярослава: «подобно тому, как если бы кто распахал землю, а другой посеял, а иные стали пожинать и есть пищу обильную, так и князь владимир распахал и умягчил сердца людей, просветивши их крещением; сын его ярослав насеял их книжными словами, а мы теперь пожинаем, принимая книжное учение. велика ведь бывает польза от учения книжного; книгами наставляемы и поучаемы на путь покаяния, в словах книжных обретаем мудрость и воздержание. это ведь – реки, напояющие вселенную, это источники мудрости; в книгах ведь неизмеримая глубина; ими мы в печали утешаемся; они – узда воздержания».
брехлива сорокажила в лісі сорока-білобока. ніхто із звірів її не любив, бо вона багато брехала. одного разу повзе їжак,а сорока йому каже: - їжачок ,а де ділися твої голки? - ну тебе сорока одну брехню кажеш! через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже: - що зайчик уші опухли,що до землі опали! зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря: -добрий день, мудра сова! -здраствуй зайчику! що сталося? -та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли! -хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! все з твоїми ушками гаразд! -дякую! до побачення! -бувай зайчику! та одного разу сталося лихо. в лісі була пожежа. сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. але коли зайчик і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу: -пожежа, пожежа! - закричали вони.пожежа припинилася. після цього випадку всі стали вірити сороці-білобоці.брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.