Хронологічна таблиця життя і творчого шляху григіра тютюника

5грудня 1931 р.народився григір тютюнник1938 р.навчання в першому класі1957-1962 рр.навчання в харківському університеті1963-1964 рр.працює в редакції газети «літературна україна»; друкує перші оповідання: «дивак», «рожевий морок», «кленовий пагін», «сито, сито..»1966 р.перша книжка «завязь»1968 р.«літературна газета» за участь у всесоюзному конкурсі присудила премію за оповідання «дере­вій»1969 р.журнал «сельская молодежь» (№ 1) повідомив про нагородження григора тютюнника медаллю «золоте перо» за багаторічне творче співробітни­цтво1972 р.виходять друком збірки «батьківські пороги»1975 р.«крайнебо» (київ)1975 р.«отчие пороги» (москва)1978 р.«коріння» (київ)1978 р.збірка оповідань та кіноповістей «калина чер­вона»1979 р.«вогник далеко в степу»лютий 1980 р.за книги «климко», «вогник далеко в степу» присуджено премію імені лесі українки7 березня 1980 р.письменник наклав на себе руки1984 р.двотомник творів григора тютюнника1989 р.за двотомник творів григір тютюнник був посмертно удостоєний шевченківської премії1993 р.екранізовано його твір «три плачі над степаном»2006 р.у видавництві «грамота» вийшли друком «вибрані твори» григора тютюнника

До основ'яненка б'ють пороги; місяць сходить,  як і перше   нема січі, пропав і той,  хто всім верховодив!   нема січі; очерети  у дніпра питають:   «де то наші діти ділись,  де вони гуляють? »  чайка скиглить літаючи,  мов за дітьми плаче;   сонце гріє, вітер віє  на степу козачім.  на тім степу скрізь могили  стоять та сумують;   питаються у буйного:   «де наші панують?   де панують, бенкетують?   де ви забарились?   вернітеся! дивітеся —  жита похилились,  де паслися ваші коні,  де тирса шуміла,  де кров ляха, татарина  морем червоніла —  вернітеся! » — «не вернуться!   заграло, сказало  синє море.— не вернуться,  навіки пропали! »  правда, море, правда, синє!   такая їх доля:   не вернуться сподівані,  не вернеться воля,  не вернуться запорожці,  не встануть гетьмани,  не покриють україну  червоні жупани!   обідрана, сиротою  понад дніпром плаче;   тяжко-важко сиротині,  а ніхто не   тілько ворог, щ.о сміє  смійся, лютий враже!   та не дуже, бо все гине,—  слава не поляже;   не поляже, а розкаже,  що діялось в світі,  чия правда, чия кривда  і чиї ми діти.  наша дума, наша пісня  не вмре, не   от де, люде, наша слава,  слава україни!   без золота, без каменю,  без хитрої мови,  а голосна та правдива,  як господа слово.  чи так, батьку отамане?   чи правду співаю?   ех, якби- та що й казать?   кебети не маю.  а до того — московщина,  кругом чужі люде.  «не потурай»,— може, скажеш,  та що з того буде?   насміються на псалом той,  що виллю сльозами;   насмі тяжко, батьку,  жити з ворогами!   поборовся б і я, може,  якби малось сили;   заспівав би,— був голосок,  та позички з'їли.  отаке-то лихо тяжке,  батьку ти мій, друже!   блуджу в снігах та сам собі:   «ой не шуми, луже! »  не втну більше. а ти, батьку,  як сам здоров знаєш;   тебе люде поважають,  добрий голос маєш;   співай же їм, мій голубе,  про січ, про могили,  коли яку насипали,  кого положили.  про старину, про те диво,  що було, минуло —  утни, батьку, щоб нехотя  на ввесь світ почули,  що діялось в україні,  за що ,  за що слава козацькая  на всім світі стала!   утни, батьку, орле сизий!   нехай я заплачу,  нехай свою україну  я ще раз побачу,  нехай ще раз послухаю,  як те море грає,  як дівчина під вербою  гриця заспіває.  нехай ще раз усміхнеться  серце на чужині,  поки ляже в чужу землю,  в чужій домовині. тема «до основ’яненка»:   відтворення спогадів поета про старожитню україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю. ідея «до основ’яненка»:   прохання до основ’яненка оспівувати історію рідного краю, запорозьку січ, пробуджувати національну свідомість українців. основна думка:   т. шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу. жанр «до основ’яненка»:   вірш-послання віршований розмір «до основ’яненка»: ямб. художні засоби  «до основ’яненка» метафори:   «б’ють пороги, місяць сходить», «очерети питають у дніпра», «сонце гріє, вітер віє», «могили стоять та сумують», «тирса шуміла», «жита похилились», «заграло, сказало… море», «не вернеться воля», «не покриють україну червоні жупани! », «слава не поляже, а розкаже», «наша дума, наша пісня не вмре, не загине…», «виллю сльозами», «позички з’їли», «слава стала…», «море грає», «усміхнеться серце». повтори:   «сходить… сходить», «вернітеся! », «не вернуться! », «правда… правда». риторичні запитання:   «де-то наші діти ділись, / де вони гуляють? », «де наші панують? / де панують, бенкетують? », «де ви забарились? », «чи так, батьку отамане? / чи правду співаю? / та що й казать? ». порівняння:   «чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче», «мова… голосна та правдива, як господа слово». риторичні оклики:   «вернітеся! », «не вернуться! », «не покриють україну червоні жупани! », «смійся, лютий враже! », «от де, люде, наша слава! слава україни! », «ех, якби-то! », «…батьку ти мій, друже! », «ой не шуми, луже! ». гіпербола:   «де кров ляха, татарина морем червоніла». звертання:   «смійся, лютий враже! », «от де, люде, наша слава», «чи так, батьку отамане? », «тяжко, батьку…», «батьку ти мій, друже! », «ой не шуми, луже! », «ти батьку…», «співай же їм, мій голубе», «утни, батьку, орле сизий! ». епітети:   «мова хитра», «лихо тяжке», «слава козацькая». анафори:   «де…», «не вернуться…», «без…», «чи…», «за що…», «нехай…».

Жанр «мойсей» франко: філософська поема тема «мойсей» франко: зображення «смерті мойсея як пророка, не признаного своїм народом». ідея «мойсей» франко: визволення українського народу з-під колоніального гніту як головна мета. головні герої «мойсей» франко: ліричний герой, пророк мойсей, новий поводир єгошуа, єгова (бог), авірон та датан — мойсея, єврейський народ, азазель (демон пустелі) композиція: пролог і двадцять пісень віршовий розмір «мойсей» франко: анапест; пролог – ямб проблематика: буття особи і нації воля і рабство життя і смерть