Тема і ідея твору мрії лесі українки

все більшою цінністю в нашому світі стає душевна гармонія, рідко притаманна сучасній людині з його нескінченними стресами і неправильним способом життя. кожен день, заганяючи себе в нетрі повсякденних справ, які, не встигнувши зважитися, накопичуються знову, ми поступово набуваємо багаж з численних страхів і тривог, і ґрунтовно втрачаємо шлях до самих себе - в ідеалі спокійним, впевненим і реалізованим в усіх галузях життя.

втративши душевну гармонію, в людини опускаються руки, вона не помічає краси навколо її очі гаснуть і єдине про що вона мріє - це самотність. в душі не спокій, ніби ти не повноцінний, постійні стреси ще більше пригнічують тебе. така дрібниця "гармонія", здавалось нічого особливого але без неї все життя ти перебуваєш в тривозі. не дарма говорять гармонійне поєднання в мистецтві, дивишся на картину і розумієш що вона бездоганна, кольори доповнюють один одного.

гармонія душі для кожного своя, для матері те що здорові її діти, для художника визнання його творчості, а комусь і достатньо подивитись телевізор. на мою думку ключовим фактором повернення душевної гармонії є кохання. любов - це дуже велика сила. находячи свою другу половинку людина розцвітає, в неї з'являться бажання жити. відносини є самим головним у нашому житті, адже розуміння того що ти комусь потрібний, що хтось чекає на тебе з роботи, це найпрекрасніше відчуття. а взагалі ідеально це коли ти отримуєш задоволення від того чим ти займаєшся і від людей з якими ти спілкуєшся. досягнувши цього в тебе буде душевна гармонія, адже твоє життя вдалось!

поети завжди описували красу україни і бажали розцвісти нашій крилатій батьківщині. так само ще змалку описував її красу і тарас григорович шевченко. багато років пройшло, але його поеми читають і дорослі й малі, і українці, й іноземці.

якби я зустріла великого поета, то розповіла б усе про нашу вітчизну. в його часи було гірко і страшно, але він не боявся. тож я думаю, що йому буде соромно за нас, адже ми засмічуємо нашу країну і нашу мову. хоч ми вже не бідна держава, і люди не гинуть від рук катів.

я думаю, що він би відповів мені так:

— любіть державу рідну! це ж ваш дім, гніздо у мене за вас душа болить. як так безсовісно можна жити? чому у серці вашім темнота безпросвітна? про красу країни треба дбати і тоді ми всі із гордістю зможемо сказати: яка красива в нас держава, вона в нас вільна й величава!

любіть україну!