Ть зробити спосіб словотворення слів: синенько, неодважливий, малювання, одвірок, лікарка, веселенький, повеселити, веселитися, вірність горілиць

ответ:Компроміс є завжди.Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести.Зараз,в сучасному світі брехня переважає більше ,ніж правда,тому деякі із нас не думають про наслідки.Діємо за принципом:"Бачу ціль, йду до неї",отже ми готові любою ціною йти до своєї мети.Хочу розглянути цікаву цитату:"Справжні слова не бувають приємні,приємні слова не бувають павдиві(Лао Цзи)".Люди ,які говорять вам лише те що ви хотіли б чути ,заздалегіть брешуть.

Добро та зло,напевне ми вже знаємо ,що добро перемагае зло,але "Чи завжди це так ?",в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а  в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та  в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.

Объяснение:З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі

Среди плеяды деятелей украинской культуры Тарасу Григорьевичу Шевченко (1814-1861) принадлежит особое место. Шевченко был наделен многими чертами характера: пылким вольнолюбством, большим трудолюбием, жаждой учиться, широким диапазоном интересов, тонким знанием человеческой психологии. Если умножить это богатство удачи на талант в поэтическом слове и в изобразительном искусстве, то станет понятной феноменальная природа его как человека и художника.

При знакомстве с событиями Шевченко жизнь может сложиться впечатление, что они словно цепь случайностей, который мог оборваться в любом месте. Действительно, и прихоть помещика Энгельгардта взять себе за «казачка» в путешествие к Свободная и Петербурга рано осиротевшего Тараса, и встреча в Летнем саду с Иваном Сошенко, и труд у Василия Ширяева по размалевыванию интерьеров петербургских театров, и драматические обстоятельства выкупа из крепостничества, наконец, вступление в Академии искусств в класс Карла Брюллова, - эти «ступеньки» Шевченко роста опираются вроде на нетвердую почву стечении обстоятельств.

Юный Шевченко пришел 1831 года в Петербург пешком, преодолев в сочетании с другими крепостными Энгельгардта сотни вест глубокими снегами Прибалтики и русского Севера. От суровой зимы 1831 года началось его длительное столичную жизнь, полная борьбы за существование, неугасающей желание стать свободным, выучиться на профессионального художника. [5]

Оснований для отчаяния на то время у Тараса было достаточно, но он не поддавался ему. Своими в поэзии и рисовании, трудолюбием и добрым, живым нравом украинский крепостной вызвал в передовых российских деятелей культуры не только любопытство, но и желание практически ему.