Загадка : 1.мамина дочка- мені не сестра. 2. що стоїть посередині києва ?

По середине киева стоит буква "е"

Батьківщина – це найдорожче, що є у людини. не даремно вона співзвучна слову «батьки». для кожного вона починається по-різному: подвір’ям дитинства, лагідних материнських рук,сходом сонця, сяянням зірок…у кожної людини своя батьківщина, і кожен має право любити та пишатися нею. моя батьківщина – це україна. я вважаю її найкращою країною у світі. бо я тут народилась, тут мої батьки і друзі. я люблю її за широкі лани, густі діброви, що завтра під мої вікном знову розквітне біла акація.взимку моя україна вкривається білим пухнастим снігом. річки замерзають. зима — єдина пора року, коли я з друзями можу пограти у сніжки. холодно. червоніють щоки, а з неба на мої долоні сніжинки…я люблю українську весну, буйну, неповторну. це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це — травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та у повноводний дністер.я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати.люблю річку дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. з її оптимістами-, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек.люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. люблю палити вогонь і смажити шашлики. на сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися до неминучих холодів. у моїй україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки.я пишаюся тим, що живу в країні з такою багатою історією. україна пройшла тисячолітній шлях – від часів могутньої київської русі до сучасної незалежної країни. нашим пращурам неодноразово доводилось відбивати загарбників та захищати рідні оселі від чужинців.вірю що зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. запанує щастя і добробут під блакитним безхмарним небом. серед безкрайнього золотого поля українці забудуть про нестатки, безробіття, платне навчання. я дуже хочу побачити італію і францію. хочу з’їздити до австралії і америки. мрію відвідати бразилію, канаду і новозеландію. із задоволенням подорожувала б. можливо, де-небудь я б затрималася, а десь — ні. але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я би повернулася додому, до своєї україни. тут усе моє життя. іншої батьківщини мені не треба

Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову січ. час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни. зібрався тікати й остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. прощається хлопець зі своєю коханою соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком. соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама. ось вже довго йде остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. озирнувся — якийсь козак його доганяє. коли підійшов ближче, остап пізнав у молодому козакові свою соломію. жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого. з часом добралися остап із соломією до дунаю. тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб переплисти човнами на інший берег. та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. знайомий соломії та остапа, іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати. пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм . той запропонував зробити плот та вночі самотужки переплисти дунай. через деякий час плот був готовий. ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. остапа було поранено в груди. ледве дісталися остап із соломією до твердого ґрунту, сховалися в плавнях. остапові було зовсім зле, жінка обмила його, перев’язала, а сама вирішила піти роззирнутися. соломія заблукала в плавнях і не могла знайти коханого. він же лежав самотній і прощався зі світом. ввижався йому дідусь, який своїми оповідями про козацьке життя завжди розпалював нескоримий дух в онукові. та соломії не було. до остапа прийшов голодний вовк, постояв трохи і пішов. навкруги горіли плавні. нарешті соломія знайшла чоловіка і кинулася до циганської хатки за підмогою. за гроші, які жінка мала у вузлику, цигани згодилися прийняти втікачів до себе, поки остап не видужає видужував він дуже повільно. хазяїни вже почали скоса поглядати на непроханих гостей, тому соломія мала йти на заробітки, гроші ж усі віддавала старому циганові. в хаті жили старі циган з циганкою та молоді, було видно, що це злодії. якось вночі, як звичайно, чоловіки вирушили на промисел, повернулися ж раптово. старий циган був поранений. наступного дня, коли соломія була на роботі, вони знялися, залишивши в хатині самого остапа. соломія ж у цей день зустріла знайомого івана. разом повернулися вони додому, але нікого вже там не побачили. не було ні циганів, ні остапа. кинулись його шукати і знайшли у в’язниці. даремно намагалася соломія довести його невинність. остапа вирішили видати росіянам. соломія підмовила івана відбити чоловіка в той день, коли його мають везти річкою на той берег. разом наскочили вони на турків, однак перемогти їх не змогли. загинув підстрелений іван, захлинулася в холодній воді соломія. вирватись вдалося тільки остапові. вже старим дідусем приходить він на берег річки і ввижається йому, що кличе його кохана соломія.