Чи можна назвати твир поза межами болю автобиографичним?

Так. оскільки події, які описуються в творі взяті з реального життя о. турянського

На мою думку, "крила" потрібні для того, щоб людина змогла відпочити,помріяти.взагалі слово "крила" вживається в переносному значенні.я розумію визначення "нащо крилатим грунту під ногами" так: людина не може прожити все життя мріями,вона не може нічого не робити,"грунт" їй потрібен для того, щоб не лінуватися.для цього дорослі ходять на роботу,а діти в школу. звісно ж людина не може прожити все життя працюючи.людям потрібно теж інколи відпочивати.брати відпустки або хто не може собі цього дозволити можна зробити те,про що довго мріяв.ще ж можна "надіти крила" та пофантазувати,помріяти,відкрити свій талант,відчути свободу. кожна людина має "крила",але не кожен може їх в собі відшукати.

розмірковуючи про свої твори, шолом-алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. у «пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату.  роман шолом-алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «юнацький роман» шолом-алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.

перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні шимека і бузі. але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. батько шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.

твір шолом-алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. у «пісні над піснями» шолом-алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. у фіналі шолом-алейхем називає свій твір «істинним, скорботним романом»: кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.

отже, твір шолом-алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненне кохання. у дитинстві шимек і бузя були господарями свого світу: «наш дім — палац. я — принц. бузя — принцеса… це наше небо, наш вітерець, наші пташки — усе наше, наше, наше! ». вони були з’єднані у ньому, як закохані соломон та суламіт у біблійній «пісні над піснями». але бузя уже в дитинстві зіткнулася із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її.

шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а кохання втрачене: «наш двір уже не виноградник царя соломона, що в «пісні над піснями». колоди і дошки… вже не кедри і буки… гора, що за синагогою, вже не гора ливанська… куди подівся мій юний, свіжий, ясний і світлий світ, мій світ із «пісні над піснями»? ». навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання.

оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді — зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесідником автора. оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,— адже «початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець».

символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь шимека «великий луг, який тягнеться безкінечно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками уквітчаний».

роман пройнятий не лише символікою біблійної «пісні над піснями», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із «тисячі й однієї ночі», які шимек розповідає бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і пасхальні молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. образ сонця, як і біблійний образ суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «хмаринка майнула по її прекрасному личку. і мені здається, ніби сонце раптово заховалося…бузя перестала плакати, і вже ожило. сонце сяяло, як і раніше». образ бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну суламіт.

мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті.

ліричний роман шолом-алейхема — один із найпоетичніших творів єврейської літератури. «пісня над піснями» написана прозою, але мова й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.