Почему надо помнить только добро . а зло надо забывать

Зло - плохие воспоминания, когда их вспоминаешь, становится грустно. а добро - сразу поднимается настроение, ты понимаешь, что есть люди, которые могут .

«захочеш — і будеш» ольжич аналіз вірша вірш «захочеш — і будеш» олега ольжича — дев’ятий із циклу «незнаному воякові», в якому поет безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення: «захочеш — і будеш. в людині, затям, лежить невідгадана сила». ліричний герой у поезії «захочеш і будеш» — безіменний, але сильний волею. «захочеш — і будеш» композиція вірша вірш можна поділити на 4 частини і — все в житті залежить від нас самих. ( тільки доклавши власних зусиль, людина може побудувати щасливе майбутнє, бо часто вона не усвідомлює, наскільки багатим є її внутрішній світ, скільки фізичної сили приховує сила людського духу). ii —справжнє, наповнене боротьбою життяне для слабких.( це не означає — крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок). iii — сумління -вічне мірило вчинків. (автор називає сумління «невблаганним», адже ми можемо переконати оточуючих, що примусило нас порушити моральні принципи життя, але ми ніколи не зможемо переконати в цьому сумління, не зможемо примусити його замовкнути). iv — хвилини вибору і сумнівів. (слід пам’ятати, що наші дії не можуть керуватись вседозволеністю, ми не можемо діяти за принципом «ціль виправдовує засоби». автор у наказовій формі переконує, що майже все в житті залежить від нас самих це не просто собі поезія. ні! в ній істина, яка є повірити в себе. а віра у себе — то дуже важлива рі

1)шрам з любов’ю зображений кулішем і паволоцький полковник шрам, палкий поборник об’єднання україни… чесний і скромний, шрам не терпить людей, які продалися шляхтичам за «лакомство нещасне» і зли­галися з поневолювачами народу… образ шрама, козацького полковни­ка і священика в одній особі, — це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму. 2)петро гідний батька і син петро — «орел не козак». він до того гарний, що красуня леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». мужність, хо­робрість шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… у ту пам’ятну ніч, коли кирило тур викрав лесю, петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бив­ся із зловмисником не на життя, а на смерть.