"найпряміше, найблагородніше моє прагнення-показати, від чого у нас зло" (за твором конотопська відьма) нужно

Пістряк у творі зображений справжнім шахраєм, який вмів використовувати своє службове становище, був лестивий і підступний у відношенні до вищого начальства, а зі звичайними людьми поводився зарозуміло. та й взагалі, чого гарного можна чекати від безпробудного п’яниці? саме він придумує виявити відьму і вчиняє розправу над ні в чому не повинними жінками. не більш гарний і сотник забрьоха, який у всьому шукав власну вигоду. заради неї козацький старшина був здатний навіть на злочин, навіть на змову з відьмою, навіть на те, щоб зморити голодом конотоп і спалити його «з чотирьох кінців». поки забрьоха залишався при владі, замість служби підлеглі йому козаки обробляли старшинську землю і перетворилися майже у кріпаків. реальні події у «конотопській відьмі» г. квітки-основ’яненки, як і у «вечорах на хуторі поблизу диканьки» м. гоголя, тісно переплітаються з вигадкою. але саме такою, як і зобразив у повісті відьму мотрю зубриху автор, і була уява про неї народу. та все це було лише фоном для відображення головної думки письменника. адже повість «конотопська відьма», у якій письменник прагнув показати, від чого у нашого народу найбільше зло, спрямована своїм вістря проти провінційного панства, його бездуховного існування, забобонності і   неуцтва.

Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це — легенда» — такими словами починає Степан Васильченко свою повість про дитинство Великого Кобзаря. Він правдиво змальовує непокірну, кипучу вдачу хлопця, показує те «пекло», в якому минали дитячі роки Тараса, розповідає про сирітські поневіряння малого, про «науку» в п'яних дяків, про панську сваволю. І, читаючи ці невигадані історії, не можна не дивуватися легендарній силі поетичного обдаровання Тараса Шевченка, що пробилося крізь товстий шар «потрійного гніту

Объяснение:

Відповідь:

Світлий образ Великого Кобзаря − безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця.

Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, мужність і пісенність його віршів відзначена самовідданою любов’ю до своєї Батьківщини, до свого народу.

Початок весни для шанувальників літературної спадщини Великого Кобзаря – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне й себе в ньому.

Кобзаря вважають українським Пророком, чиє поетичне слово було актуальним у ХІХ столітті, і не менш значиме сьогодні. Кожен українець пам’ятає його слова, в кожному живе його дух і кожен бачить у ньому щось своє.

Пояснення: