Висловіть власну думку про вартість мистецтва, грошей, почуттів людини (за твором «поза межами болю» о. турянського

Усвоєму творі осип турянський показує на прикладі конкретних людей, до чого призводить війна. здорові, молоді хлопці, які могли б довго жити на благо собі, своїм сім’ям і навіть країні, були змушені віддати все своє життя війні і навіть померти не в заспокоєнні, а в муках. на жаль, так відбувається на війні дуже часто. на тлі страждань головних героїв свого твору осип турянський також показує і невисоку вартість інших аспектів життя людей. сьогодні, як ніколи раніше, в житті людини важливі гроші. уявіть, чи будуть вони потрібні, якщо завтра вибухне війна? якщо вас візьмуть в полон, а потім, втікши з нього, вам доведеться йти по жахливого холоду без надії на порятунок? навіщо взагалі в такій ситуації потрібні гроші? відповідь на це питання дали герої розглянутого мною твори. вони розпалили грошима багаття. їм необхідно було врятуватися, а обставини склалися таким чином, що гроші могли знадобитися тільки в якості речі для  розпалювання багаття. цим прикладом осип турянський показує всім своїм читачам відносність життя у нашому світі. необхідно завжди пам’ятати, що те, що сьогодні корисно і потрібно, завтра може повністю знецінитися. важливо залишатися людиною, адже в найскладніших обставинах визначальну роль відіграє далеко не фінансовий ресурс, а характер і душа. все вищезгадане якоюсь мірою характерно і для мистецтва. про яке мистецтво може йти мова в таких складних обставинах? дещо інше місце у творі осипа турянського відведено почуттям. люди стають більш чутливими в ті моменти, коли розуміють, що життя їх незабаром може обірватися. головні герої твору саме це і відчувала, а тому стали згадувати своїх рідних і близьких і різні життєві ситуації з ними. при цьому варто зазначити, що напередодні швидкої смерті люди можуть відчувати почуття негативного, ненависного характеру, що може підштовхнути їх до якихось нелюдських вчинків. варто визнати, що головні герої твору були позбавлені всього цього – вони вели себе дуже гідно , хоч і розуміли, що можуть, наприклад, вбити когось одного і вижити завдяки цьому. вони не стали цього робити, дочекавшись, поки найслабший помре природним чином. як мені здається, задумка автора полягала в тому, щоб показати, наскільки все, крім людських якостей, відходить на другий план, коли людина стикається з перспективою швидкої смерті. у такі моменти дуже складно не позбутися свого звичайного вигляду і головні герої твору повинні стати прикладом для кожного читача.

маруся чурай була легендарною піснескладальницєю,  мала  великий талант. її творчисть стала  справжнім надбанням усього українського народу. вона створила пісні,  які народ буде  співати десятиліттями або  й  століттями. 

майже  всі  її  пісні  служили  для  підняття  духу козаків.  зараз вони теж  напрямовують  нас на подвиги заради своєї  вітчизни  - рідної української землі.   всі її пісні - неповторні,  безсмертні. але біографічних  фактів  про марусю чурай майже не зберіглося. час укриває славетні імена пилом забуття, знищує документи попередніх епох.

ми маємо безліч  народних пісень, багато з яких написала саме маруся чурай. про це мало хто знає. 

з кожним роком ми втрачаємо якісь свідчення про марусю чурай. але пісні її авторства ніколи не забудуться, а будуть існувати. нехай і під назвою "народних".

сорочинський ярмарок» - це українська плахта, барвистий колористичний символ жіночої величі та гідності, втаємниченості та загадковості кольору в народній самосвідомості українців» (стефан-арпад мадяр) [1, 146].

«сорочинський ярмарок» - українська чи правий художник с.-а. мадяр? які кольори домінують у «сорочинському ярмарку» і якого кольору «вечори на хуторі біля диканьки»

перше кольорове означення, яке ми зустрічаємо у «вечорах на хуторі біля диканьки», це прізвисько оповідача, котрого, мабуть, за колір волосся прозвали рудим паньком. «за что меня миряне прозвали рудым паньком - ей-богу, не умею сказать. и волосы, кажется, у меня теперь более седые, чем рыжие» (виділено мною. - i. к.) [2, 6]. цікаво, що це кольорове означення (вживається тут 5 разів) використав гоголь тільки у передмовах до першої і другої частин «вечорів на хуторі біля диканьки» і жодного разу не вживає його в інших творах (у повісті «тарас бульба» м.гоголь використовує кольороназву «рыжий» - маємо «рыжий жид» (3), «шинель» - «несколько рыжеват» і «рыжевато-мучного цвета», «рим» - «рыжий капуцин»).

рудий - означає колір дещо невизначений, змішаний, він називає червоний колір предметів, що мають природне червонувате пофарблення [див.: 3, 110].

у «сорочинському ярмарку» маємо й інші відтінки червоного:

рожевий («.на возу сидела хорошенькая дочка с круглым личиком, с черными бровями, ровными дугами поднявшимися над светлыми карими глазами, с беспечно улыбавшимися розовыми губками, с повязанными на голове красными и синими лентами.» [4, 12-13]);