Твір-роздум на тему "чому автор вирішив, що наприкінці повісті маленький герой мусить загинути? ". будь ласка))

Григорій тютюнник створив у повісті "климко" ідеал людини і втілив його у сирітську душу головного героя. климко сміливий і добрий, на своєму шляху він зустрічає багато людей і всі вони отримали часточку його душі і доброти. з самого малечку він самостійно долав всі труднощі, що посилала йому доля. але війна, нещадна і безжальна, спочатку забира в свої обійми його близьких, а потім і самого хлопчика. я вважаю:   автор вирішив, що наприкінці повісті маленький герой повинен загинути, тому що війна безжальна і цим прийомм він хотів показати її несправидливість.

Утворі розповідається про юнака павлуся з козацького роду судаків та його сестру — ганусю. про те, як в їх рідному селі стався набіг татарів, його рідних вбили, сестру забрали у полон, а сам він утік до козаків поблизу селища. так подорожуючи від одного козацького поселення до іншого, він мріяв визволити свою сестру з турецького полону в криму. випадково потрапивши у полон до харциза, степового розбишаки, він був проданий в турецьке село коджамбаку сину місцевого ефенді — мустафі. там хлопець познайомився з невільником остапом швидким, став розпитувати про можливість утечі. в один деньйому майже вдалося утекти на коні, але по дорозі додому його запідозрив один татарин і павлуся повернули до селища та майже побили нагаєм. перед присудом він почув від одного пана, що син вельможі, девлет -гірея, безвісти зник в україні. павлусь сказав, що знає про долю його сина, і хлопця повезли до девлет-гірея. там він попросив знайти його сестру ганусю, що була в криму. дівчинку розшукали, до вельможі, вона розповіла де знаходиться мустафа (павлусь пояснив їй що потрібно казати). через певний час мустафу знайшли, і за це девлет-гірей подарував волю павлу, ганні і остапу швидкому, козаку що був у рабстві з павлусем. павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в крим і знайти спосіб урятувати сестру. у які б скрут ні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. це йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.   

піднесення вітчизняного мистецтва xiv - першої половини xvii ст. зумовлювалося багатьма чинниками. з одного боку,  зберігала значущість художня система київської русі,  а з другого - помітними стали  ренесансні тенденції та звернення до здобутків тогочасного західноєвропейського мистецтва.  зміни в мистецтві були пов'язані із формуванням та утвердженням національної самосвідомості українців, зростанням патріотичних і національно-визвольних настроїв, а також із посиленням уваги до відбиття земного життя людини, утвердження її значущості в реальному світі.

велику роль у формуванні національної свідомості відігравала  полемічна література, спрямована проти соціальних та ідейних основ католицизму, унії, дій церковно-католицької ієрархії,  дискримінації православних тощо. українські полемісти надзвичайно високо цінували свободу совісті, вважаючи її найголовнішим набутком вільної людини.

одним із полемістів того часу був  і.вишенський -  запеклий противник католицтва, який негативно оцінював ідеї західноєвропейського відродження, як і єзуїтські, так і контрреформаційні. у діалогах, памфлетах, посланнях та листах, писаних багатою слов'яноруською мовою з елементами народної, він заперечував і значущість вчення арістотеля та платона, сповідував ідеї раннього християнства. і. вишенський намагався обмежити тогочасну освіту людини читанням псалтиря, часословця, октоїха тощо.

однією з тем полемічної літератури була доля православної церкви.  так, "тренос"  м. смотрицького -  своєрідний плач, у якому православна церква постає в символічному образі матері, що нарікає на своїх невдячних дітей. "тренос" вважали книгою пророчою і святою, дехто навіть заповідав ховати себе з нею.

великої популярності тоді набула "палинодія, або книга оборони"  з. копистенського, у  якій автор із глибоким патріотичним почуттям пише про героїчне минуле українського народу та його право на волю і свободу.

активний розвиток літератури був пов'язаний а формуванням нової генерації талановитих, освічених молодих діячів культури, не байдужих до проблем свободи, незалежності українського народу, налаштованих на збереження православної віри як духовності водночас вони пропагували гуманістичні ідеї.  так, публіцист с.  оріховський-роксолан,  який досконало володів українською мовою, постійно звертався до історії україни, мріяв про вільне майбутнє української спільноти, стверджував, що людина в державі повинна мати право на повноцінне життя, свободу совісті, слова, право керуватися власним розумом.