1.чого герої повісті а. чайковського «за сестрою» павлусь і ганна забажали в нагороду за відомості про сина могутнього пана, коли їх до девлет-гірея? 2.до якого жанру належить твір а. чайковського «за сестрою»? 3.обґрунтуйте, через що «заповіт» т. шевченка вважається твором, який єднає минуле, теперішнє, майбутнє. 4.в чому полягає ідея незнищеності справжнього кохання, краси, вірності у творі т. шевченка «тополя»?

1.павлусь і ганна забажали в нагороду, щоб дівлет гірей відпустив їх на волю. 2.повість.

ми живемо на четвертому поверсі. вікна нашої квартири виходять у двір, що густо засаджений тополями. більшість тополь старі, посаджені після війни. усім гарні ці тополі, але на початку літа вони багато незручностей. пух від них проникає навіть до кімнати, залітає в під’їзди, а земля немов пухнатим снігом покривається. ми з хлопчиками любимо підносити запалений сірник до білих пухнатих острівців з тополиного пуху і спостерігати, як вогненні змійки, злегка потріскуючи, пожирають білизну. одна тополя торкалася гілками вікна моєї кімнати. примітна вона була тим, що на її стовбурі багато років знаходилася шпаківня. дерево росло, і разом з ним вона піднімалася угору, немов кабіна ліфта. пройшли роки, і шпаківня виявилася на рівні вікна моєї кімнати. я бачив, як будиночок заселяли шпаки, як вони сварилися, я знав, коли вони відлітали, а взимку в їхнє житло нерідко залітали горобці. може, їх туди вабила цікавість — хотілося довідатися, які, мов, шпаки. а може, горобців заганяла в дерев’яний будиночок холоднеча. як би там не було, але й узимку, і влітку тополя слугувала притулком різним птахам. на її товстих гілках поважно сиділи ворони, а голуби так воркотали ранками, що не давали спати. ця тополя була немов членом нашої родини. відкриєш вікно — її подих проникає до кімнати; улітку її пух забивається в різні куточки квартири. а восени жовте листя засипало підвіконня, його ми знаходили і під шифоньєром, і під письмовим столом. , я казав тополі: «доброго ранку! », бажав спокійної ночі. словом, ми дружили.

 

але час невблаганно руйнував дерево: обсипалася кора, після сильного вітру одна з товстих гілок обломилася і з гуркотом упала на землю. багато гілок навесні вже не покривалися листям. і ось одного разу у двір приїхала бригада робітників, які спиляли дерево. здавалося, ми осиротіли. перед вікном утворилася порожнеча, кімната стала незвично світлою, але в ній мені було незатишно, я почував себе самотнім, хоча всі мої і знаходилися поруч.

 

я зі смутком згадував пташиний будиночок напроти мого вікна, його мешканців, що уже ніколи в ньому не оселяться. від шпаківні залишилися одні уламки, які незабаром забрали разом зі спиляним деревом.

 

на сімейній раді ми вирішили зробити шпаківню і прикріпити її до тополі, що набирає силу, недалеко від нашого під’їзду.

 

«цікаво, за скільки років підніметься шпаківня до рівня нашого поверху? » — цікавлюся я в тата. «побачимо, — каже він. — у дерев, як і в людей, свій вік. наше життя важко уявити без зелених друзів».

 

На мою думку, життєвий успіх - це коли ти досяг своєї мети, коли ти повністю задоволен своїм життям. але для кожного життєвий успіх свій.для одних людей життєвий успіх полягає насамперед у матеріальному благополуччі. для інших - зовсім в іншому. вони захоплені своєю роботою й знаходять щиросердечний спокій у зовсім інших цінностях. і це теж свого роду “життєвий успіх”.   тільки при сукупності різних благ людина може почувати себе щасливим. людина сам творець свого щастя. у кожного повинне бути завзятість, терпіння, а головне - бажання домогтися чогось у житті.   може бути, з моєю точкою зору багато хто не погодяться, може бути, для них життєвий успіх - щось зовсім інше. але на це можна відповісти одне: “скільки людей, стільки й думок”.