Хто у світовій літературі був попередником м.старицького в жанрі історико-пригодницького твору?

Олександр дюма,вальтер скотт,загоскин

Ще вчора сонечко гріло по-літньому. а сьогодні  вночі до мого міста непомітно вступила чарівниця-осінь. виглянула я у вікно — і не впізнала трьох братів  осокорів, що ростуть у дворі. у їхні буйні зелені крони осінь вже де-не-де вплела пасма жовтого листя.  молода берізка опустила додолу довгі коси-віти. а  вітер чеше, чеше їх, заспокоюючи красуню. не сумуй,  що незабаром опаде твоє листя.прийде весна — і на місці опалого листочка виростуть нові, молоді пагінці.ще пишніше розквітне твоя врода. кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому:   то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька  холодних краплинок осіннього дощу, то збадьорить  прозорою прохолодою. а інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, скісні промені якого під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів… я люблю осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дарують нам окрайчик літнього  тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой  щем у серці. у садочках пахнуть достиглі яблука викохані щедрим літнім сонцем, вони вже не в змозі втриматися  на гілці, голосно гупають з віт, проливаючись липким  соком у холодну траву. — “не сумуй, — каже мені жовта гілка за вікном. —  мине осінь, пройде зима. пора згасання зміниться порою цвітіння”.і я не сумую, бо про це мене просила сама осінь сьогодні вночі. осінь, що завітала до мого міста.

 Кихот = худощав, но бодр и весел. С лица его не сходит улыбка. Говорит настолько громко, что люди оборачиваются.  Обращается с  почтением к своим собеседникам, отмечая всегда, что  человек прямой,  борется за  правду и страдает от несправедливости. Дон Кихот  кому-то кажется странным,  потому что  в речах его мало логики. Он любит по любому поводу хвататься за меч и сражаться с ветряными мельницами. Потому и смешон. У Кихота всегда был щит, меч, борзая собака и дворянское звание. Но он потихоньку все это теряет, потому что  больше всего любит читать и витать в облаках. Все слуги у него куда-то исчезли  и остался лишь единственный друг Санчо Панса. Он мог бы быть особой, приближенной к королю, но предпочитает биться за интересы людей. С успехом и без. Он влюблен в романтическую красавицу Дульсинею Тобосскую, которая на самом деле была крестьянкой.

 Вот такой он разный, Алонсо Кихано, черты которого  мы находим порой и в себе, и в соседях