Как по украински будет - мама. папа. машина

Матэ,батько,машина так и будет - машина.

Мамо, папо/батько, машина.

Комедія карпенка-карого "сто тисяч" і "вічна" тема влади грошей над людиною   карпенко-карий іван драматургія карпенка-карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… у багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків.  сила комедії «сто тисяч» у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення.  головним персонажем твору є герасим калитка. життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них. земля для калитки — це скарб, основа для наживи, тому він говорить про неї із захопленням, благоговінням: «ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко! як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… приобрітав би тебе без ліку… глянеш оком навколо — це твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і молосується жито: і все то гроші, гроші, гроші…».  він не бачить іншої мети у житті, як накопичення землі, мріє про той час, коли його «розіпре грішми». тільки гроші можуть визвати у нього лагідні слова, пісню, хвилинку уваги до жінки, навіть сльози.  прагнення накопити грошей, землі і визначають його життєві принципи: «лупи і дай», «бери у свого і в чужого». він засліплений жадобою багатств, для нього навіть життя нічого не варте. калитка, ставши шахраєм, звироднів морально.  тому, коли людина втрачає моральні якості, а над нею бере владу матеріальне багатство, вона перетворюється на жалюгідного «монстра». таким став і калитка.

О, дружба! кто тебя не знает, не знает тот и красных дней. м. карамзін у дружби багато крил, але закон у неї один — вірність. а. макаренко дружба, друзі — ці слова означають одне з найчудовіших явищ нашого життя. відомий філософ ф. ларошфуко сказав, що дружба — «найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості». уміння дружити свідчить про високі людські якості. до таких якостей, як справедливо відзначив видатний педагог а. макаренко, належить насамперед вірність. справжній друг ніколи не кине в біді, не зрадить. не тільки сам ніколи не очорнить тебе, але і не дозволить, щоб у його присутності інші говорили про тебе що-небудь несправедливе і негоже. у той же час справжній друг першим зробить зауваження, якщо ти робиш погані вчинки, допускаєш помилки, що можуть стати непоправними. справжній друг спробує відвести лихо, тому що «назавжди відповідальний за всіх, кого приручив». вірних друзів дарують нам зазвичай дитинство і юність. і потім дружба з ними, як заповідник, усе життя зберігає мрії молодості, високі ідеали, безкорисливі почуття. а товариші юності стають старими вірними друзями, готовими поділитися останнім у важку хвилину, прийти на , розділити горе і радість. до речі, останнє, тобто здатність радіти за іншого, — також властивість духовно багатих людей. і якщо ти спілкуєшся з людьми, що протягом багатьох років не раз доводили відданість, співчували, коли приходило лихо, і раділи разом з тобою у святкові дні, отже, поруч справжні друзі. таке уявлення про дружбу виникло не саме по собі, не на порожньому місці. воно формувалося в результаті спостережень за взаєминами моїх близьких з їхніми друзями. бабуся говорить, що в першій половині життя великим подарунком для неї була самовіддана любов батьків і гордість за їхні високі моральні принципи. опорою і багатством у другій половині життя стали друзі-однодумці. тих з них, хто живе в харкові, я знаю. це люди не тільки добрі і чуйні. у них широкі інтереси, вони багато мріють, люблять музику, живопис. спілкування з ними — та найбільша розкіш, про яку писав екзюпері. а нещодавно була зустріч маминих однокурсників. тоненькі дівчатка перетворилися на солідних , у волоссі хлопців, що змужніли, з'явилася сивина. у багатьох діти вже вчаться у вузах або збираються вступати. не у всіх життя склалося гладко. були гіркі втрати. але як вони всі раділи зустрічі, як тепло згадували студентські роки! напевно, це справжнє щастя — зустрітися в зрілі роки з друзями юності і повторити слова великого поета: друзья мои, прекрасен наш союз! он, как душа, неразделим и