Интересные факты из жизни лины костенко! !

Лі́на васи́лівна косте́нко   (*  19 березня  1930 ,  ржищів ,  київська область)  — українська письменниця-шістдесятниця , поетеса. мати  оксани пахльовської.народилась у родині вчителів.

у  1936  році родина перебралась із  ржищева  до  києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.у 1962 р. збірка «зоряний інтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. ще одна збірка «княжа гора» була розсипана у 1972 р. це не було дивним, адже звучання поезій збірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що ці твори могли бути

надрукованими.1964-1965 рр. були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. л. костенко не належала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почались арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту, коли у львові судили в'ячеслава чорновола і його друзів, вона була на процесі. у 1969 р. у діаспорі було видано велику збірку «поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той час поетесою, зокрема вірші, які поширювалися у «самвидаві» через заборону тогочасною цензурою.у 1977 р. ліна костенко повернулась у поезію — вийшла друком її збірка «над берегами вічної ріки», через два роки — роман у віршах «маруся чурай», у 1980 р. — збірка «неповторність», у 1987 р. — збірка «сад нетанучих скульптур». за роман у віршах «маруся чурай» та збірку «неповторність» поетеса отримала державну премію україни імені т. г. шевченка. у1989 р. побачила світ збірка «вибране».за книжку «інкрустації», видану італійською мовою, ліні костенко.дочка ліни василівни оксана пахльовська — літературознавець, автор статей про літературу італії, перекладачка багатьох італійських та іспанських поетів.ліна костенко стала почесним професором національного університету «києво-могилянська академія», її обожнюють студенти і з трепетом ходять на її лекції, пишаючись тим, що можуть слухати «тирана» українського слова. вона є почесним доктором чернівецького національного університету.

Увсі часи люди більш-менш щиро вірили в існування різної нечистої сили, будь то ожилі мертвеці, привиди, відьми, русалки, біси, духи або демони. сьогодні теж існує немало людей, які вірять в їх існування. але проблема віри у нечисту силу в наш час полягає в тому, що вона повністю розходиться з думкою сучасної науки. тобто, незважаючи на те, що деякі люди й сьогодні вірять у привидів, демонів, духів тощо, наука повністю заперечує існування потойбічної сили. при цьому особисто я ніяк не можу заперечувати присутність у нашому житті невідомих навіть для науки явищ, адже в наш час наука ще не дала усіх відповідей на питання нашого буття, в тому числі, і на питання про існування всевишнього та інших, невідомих нам сил. на мій погляд, питання бога можна в деякому сенсі порівняти з питанням існування нечистої сили або демонів, адже у всі часи вони протиставлялися один одному.щодо нечистої сили, то сьогодні існує декілька версій її існування. одна із версій полягає в тих знаннях, які доступні сучасній людині. так чи інакше, за цією інформацією людство саме придумує існування того чи іншого виду нечистої сили і вона є не більш, ніж плід бурхливої людської уяви. цьому існує наукове підтвердження. доведено, що незвичайні явища люди частіше усього бачать правим боком свого зору. це означає, що генерує ці бачення права половина головного мозку, яка якраз і відповідає за фантазії людини.втім, існує ще одна версія існування нечистої сили, яка носить зовсім інший характер. і хоча ця версія зовсім не наукова, вона має право на існування. за думками деяких людей, нечиста сила існує у сучасному світі як породження диявола і саме вона спонукає людей чинити зло. а, як відомо, однією із основ існування світу є постійне протистояння добра і зла. доки будуть існувати добро і зло, буде існувати і світ. вважається, що коли людина бачить якийсь прояв потойбічної сили, вона потрапляє у поле зору диявола і такій людині треба бути вкрай обережною. слід добавити, що офіційні наукові дослідження по цьому питанню не проводилися, але це зовсім не означає, що ненаукову версію ми не повинні брати до уваги. щодо мене, то я, дякувати богу, ще ніколи не зустрічався з явними проявами нечистої сили, тому заперечувати або стверджувати щось конкретно просто не маю права. на жаль, сьогодні заважають об’єктивно розібратися у цьому питанні безліч аферистів, які своїми заявами про потойбічні сили намагаються дістати легкої популярності і відомості. та я впевнений, що в сучасному житті існує дуже багато явищ, які ще не пояснені наукою. назвати їх можна як завгодно, але все ж таки вони існують.

"іван франко – один з найвидатніших українських поетів та прозаїків кінця дев’ятнадцятого – початку двадцятого сторіччя. увійшовши в історію не тільки як митець, але також як літературний критик, публіцист, белетрист і громадський діяч, він зробив непомірно великий внесок у розвиток та збереження української культури, являвся одним із перших реалістів та відзначився як головний поет пошевченківської доби. його дійсно багатогранна творчість не була зосереджена лише на декількох темах – вона охоплювала як сюжети із життя та боротьби українського народу, так і переживання самого автора, його філософські роздуми, революційні заклики, тощо.

до того ж, словесна майстерність івана франко не закінчувалася лише такими поетичними збірками, як наприклад «зів’яле листя», або «з вершин і низин» - вона так само сильно проявлялася у більш ширших епічних поемах, новелах, романах та оповіданнях. до речі, останніх нараховується десь понад сотню і відрізняються вони дивовижним жанровим багатством, особливо правдоподібним описанням долі різних прошарків суспільства, а також, глибоким аналізом особливостей тогочасного соціуму.

і тут також не заважало б справедливо звернути увагу на те, що саме творче надбання цього видатного літератора є справжньою мистецькою спадщиною для нашої країни, оскільки по-перше, питання, що були порушені у його творах, незалежно від епохи завжди являються актуальними, однак у той самий час, мають велику історичну цінність – немов відображення його сучасності , ідеї, бажання пробудити в серцях читачів притаманну кожній людині національну гордість, жаги відстояти інтереси власного народу.

по-друге, однозначно, письменницька діяльність івана франко була настільки масштабною за своїм розмахом, що змогла охопити також галузь літератури у якомусь сенсі наукової, цілковито спрямованої на затвердження думки про єдину українську мову мову, підтвердженням чого служать такі його роботи, як «етимологія і фонетика в южноруській мові», «літературна мова і діалекти», та інше.

по-третє, окрім усього вище перерахованого, франко також немало збагатив українську драматургію, показавши себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії, поповнив перечень дитячої літератури та відзначився своєю перекладницькою діяльністю.

проте, і це ще не повний перелік заслуг даного майстра слова. його можна продовжувати до нескінченності, але одне залишається стовідсотково очевидним – за всю історію української письменності, ніколи не було і не буде настільки видатної особистості, як іван франко."