Чи передбачена була смерть дідів у творі міщанин шляхтич. чому?

через усе життя джеймс олдрідж  проніс любов до простих людей, доприроди, зберіг захоплення риболовлею та мисливством. його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. тема дитинства представлена письменником у єдності людини й природи та через красу чистих людських взаємин. в австралійському циклі оповідань олдрідж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка едгара. у своїх невеличких творах олдрідж прагнув показати силу і красу людини, її величезні можливості. письменнику належать слова: «у мене є оповідання «останній дюйм». його суть у тому, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі. насправді ж — це метафора. сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося людство. кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації… щоб останній дюйм не був пройденим. щоб були люди на землі…»

новела «останній дюйм»  захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. герой — пілот — береться не за свою справу: він опускається на дно червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. письменник намагається розкрити складні й болісні переживання бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне — зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. деві — десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько — стороння людина, «різка й небагатослівна». хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так ніка-ли й не випливе з морської глибини. після обіду деві запитує батька про те, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. і, як завжди, батько грубувато відповідає: «ти не бійся, нічого з тобою не станеться! »

читать полностью:  

М. Вороний Народився на Дніпропетровщині в ремісничий родині. Освіту здобував у ремісничих училищах, звідки був виключений за революційну діяльність. Був під наглядом поліції, не мав права навчатися у вищих навчальних закладах Росії.

Продовжив навчання у Віденському та Львівському університетах. Деякий час був режисером в українському театрі “Руська бесіда”, актором у трупах М. Кропивницького, П. Саксагансько-го. З 1910рокужив у Києві, але у 1920 році, не сприйнявши нової влади, емігрує.

Наприкінці 20-х років повернувся в Україну. У