Що заповідав князь ярослав мудрий синам

Він заповідав щоб вони жили в мирі

«чайка на крижині» ліна костенко аналіз тема: відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини. ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами. основна думка: а) «нащо крилатим ґрунт під ногами»? б) «для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої». жанр: поема. композиція «чайка на крижині» твір складається з п’яти частин: «надбережжя», «крига на одрі», «крила», «ґрунт», «усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням л. костенко у польщі, зокрема у порту міста щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю. експозиція: опис портового надбережжя щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни. зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини. кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі. розв’язка: гостювання героїні у польщі. сюжет «чайка на крижині» лірична героїня, перебуваючи у польщі, зокрема у морському порту щеціна, спостерігає за красою одри, кораблями біля причалів. наступала весна, ломалася крига. на одній з крижин вона побачила чайку. це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії. героїня твору полюбляє польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край — наймиліший. одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. і лірична героїня остаточно зрозуміла, що де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим, дорогим. художні засоби «чайка на крижині». «надбережжя» метафори: «кораблі прихилились», «кораблі… принесли свою втому», «гриф скам’янів», «тризубець висріблює іній», «злітають бурульки з дахів», «прокидається верф», «надбережжя стоїть». епітети: «тихі причали», «затоки… голубі», «молоді кораблі», «суворі, похмурі стіни». повтори: «тиша… тиша…»

  у цьому невеликому творі є багато персонажів, бо написаний він для виконання на сцені. усі герої дуже різні.

      велике лихо спіткало князя та княгиню, адже злий змій захотів полонити їхню єдину дочку. проте у розмові княгині з дівчиною  відчувається не тільки сум, а й надія на порятунок. мені мужність молодої князівни, яка заспокоює своїх рідних. вона сміливіша за воєвод князя, бо не боїться смерті. воєводи ж не хочуть стати на двобій зі злим змієм, вони стоять на думці «скоритись долі». мене засмутило те, що вони не хочуть почути  заклик князя 

          за яку, скажіть , провину

          мусим ми платить данину? !

          за що кров з нас смокче змій?

          воєводи на двобій!

    також мене вразив микита своєю силою. ще малим хлопчиком, він добре боровся. кожум’яка «чулий, добрий, і розумний, і хоробрий, а зачепиш – як огонь ! ». він сентиментальний, любить князівну. також  він любить дітей, добрий та справедливий до них. уважно вислухав їхню просьбу та погодився . 

      цікаво та напружено описано двобій. я чула розмову голосів, і уявляла себе серед юрби людей, котра уважно стежить за боротьбою, підбадьорює микиту та захоплюється ним. і щиро раділа зі всіма, коли закінчився бій і переміг микита. в кінці твору ми бачимо кожум’яку з князівною. добро перемогло зло.