38. «той, в кого совість як чистий кришталь» є ідеалом автора твору а «чого являєшся мені у сні» б «до основ’яненка» в « молюсь і ві» г «всякому місту - звичай і права» д «contra spem spero! »

Правильна відповідь - г. ці слова являються ідеалом твору "всякому місту - звичай і права".

Творчість в. симоненка була самобутнім явищем в українській літературі. його поезії відзначалися злободенною тематикою, непримиренністю до кривди, справжньою народністю і глибоким патріотизмом. усіх їх об’єднує любов до своєї батьківщини і народу, прагнення бачити свою вітчизну вільною, незалежною, бо бачив, як у тенетах бюрократизму, фальші, лжепатріотизму партійних діячів гине україна, знищується найперша і найголовніша її скарбниця — духовність. поет не міг дивитися на це спокійно. будучи винятково чесною, глибоко порядною людиною, для якої правда — найвища, він у своїх творах гнівно прикривав цих убогих духом підлабузників, недорікуватих демагогів, брехунів і бездарних господарників, що забули про честь і совість, «пробиваючись у крісла й чини». їх би за грати! їх би до суду! їх би до карцеру за розбій! доказів мало? докази будуть! лантухи вкрадених вір і надій. василеві симоненку довелося жити в роки розквіту бюрократичної системи, за часів тоталітарного режиму, коли за правдиве слово карали. і карали жорстоко. але поет сміливо кидає виклик цим « кривляк» та їхній нікчемній «продажній челяді», які «вважають себе «повелителями світу». вони вже не можуть існувати без похвальби, без возвеличення і вознесіння в ранг мало не святих. уже давно не було на світі «батька усіх народів» сталіна, але за часів тоталітарного режиму дух його уперто жив. в одному із найкращих своїх віршів «монархи» в. симоненко викриває авторитарну свідомість цих «сильних світу цього». диктатори, королі, імператори, мліючи в димі хвальби, роззявили пащі, мов кратери, і гукали: — ми символ доби. поет протиставляє їм, «обслиненим» і «обцілованим», звичайних простих людей — трудівників, справжніх велетнів духу. а поруч вставали некороновані корифеї і справжні вожді. вставали коперники і джорджоне,шевченко підводив могутнє чоло, і біля вічного їхнього трону лакузи жодного не було. уся творчість в. симоненка була пройнята палкою синівською любов’ю до своєї матері-вітчизни, до народу, якому довелося так багато перестраждати.

Нещодавно на уроках української літератури ми познайомилися з уривками пригодницько-гумористичної повісті всеволода нестайка «тореадори з васюківки». це надзвичайно цікава історія. мене настільки захопили події, описані автором, що я пішов до бібліотеки, взяв книгу про пригоди «тореадорів» і залюбки прочитав її від першої до останньої сторінки.головні персонажі повісті — ява рень і павлуша завгородній — звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі васюківка, бешкетники, фантазери та «зривщики дисципліни». звідки таке незвичне ім'я  —  ява? то він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «я  —  ваня», а вийшло «ява» але причепилося оте «ява» до нього, як реп'ях до собачого хвоста. у івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. ява рень — енергійний і відчайдушний хлопець. зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на «безлюдному» острові, дібравши собі ім'я «робінзон кукурузо». павлуша завгородній  —  кращий друг яви. це більш врівноважений і спокійний хлопець. він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.васюківські «тореадори» завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову «авантюру». тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих «шпигунів». мені зрозумілі бажання і наміри яви і павлуші, адже вони мої ровесники. думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба  —  велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди в скрутній ситуації. попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. але я впевнений: «тореадори з васюківки» в. нестайка  —  одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її.