Задали написать листа для івана федоровича

федоров, иван федорович  (московитин иван федорович) (ок. 1510–1583) – основатель книгопечатания в россии и на украине.

учился в университете в г. кракове. в юности (1530–1550) жил и работал на украине, был известен как пушечный мастер (изобрел многоствольную мортиру). предположительно, именно там узнал о типографском деле: в кракове в конце 15 в. книги на кириллице печатал швайполт (святополк) феоль; на западной руси первые печатные книги на кириллице распространились в начале 16 в. франциску скорине.

по приезде в москву иван федоров оказался в окружении митрополита макария. в москве иван получил должность дьякона в церкви николы гостунского в кремле и вскоре принимал участие в работе комиссии по «исправлению» церковных книг (устранению разночтений). стремление начать в столице издание книг было вызвано острой потребностью в установлении разночтений в имеющейся канонической , распространением по церквям и монастырям страны выверенных канонических текстов. второй причиной было стремление предотвратить распространение с запада  униатства, поставить преграду католической экспансии на восток. необходим был лишь человек, способный технически осуществить эти .

в москве иван федоров быстро освоил тонкости типографского искусства в так называемой анонимной типографии, созданной чуть ранее по инициативе ряда образованных людей того времени (игумена сильвестра, митрополита макария и до середины 1550-х в ней были изданы первые пробные единичные печатные листы, первые книги (не датированные, без титульных листов, без заглавий). все они были предназначены для повседневного богослужения (печатная триодь, два  евангелия) но способа быстро издавать достаточное количество экземпляров еще найдено не было.

Аналіз вірша «Думка» Тараса Шевченка.

Жанр: вірш.

Тема : зображення туги за рідним краєм.

Ідея: співчуття козакові, що не знайшов своєї долі.

Основна думка: наймиліше у рідній стороні.

Сталі епітети: синє море, неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті.

Порівняння: тече вода в синє море, та не витікає.

Персоніфікація: грає море, грає серце, думка говорить.

Гіпербола: «пішов козак світ за очі».

Метафора: грає серце козацькеє, а журавлі летять собі додому ключами, шляхи биті заросли тернами.

Паралелізм: «Тече вода в синє море, та не витікає, шука козак свою долю, а долі немає»;

«Грає синє море, грає серце козацькеє»;

«Сидить козак на тім боці, грає синє море. Думав, доля зустрінеться – спіткалося горе»;

«А журавлі летять собі додому ключами. Плаче козак — шляхи биті заросли тернами».

Звертання: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину?».

Оклики: Тяжко з ними жити!

Анафора: Грає синє море,

Грає серце козацькеє.

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити.

«Мораль» Стівен Кінг короткий зміст

Чад і Нора Каллахан –  одружені 6 років. Вони страждають від фінансових труднощів, викликаних відсутністю зайнятості і низькооплачуваною роботою. У той час як обидва, схоже, розчаровані своїм заробітком і щомісячними витратами, вони як і раніше в значній мірі оптимістично дивляться в майбутнє і сподіваються вирішити свої фінансові проблеми.

Чад сподівається доповнити свій дохід, написавши книгу, засновану на його досвіді роботи заступником вчителя, в той час як Нора, медсестра, працює повний робочий день у преподобного на ім’я Джордж Уїнстон, який частково паралізований і знаходиться інвалідному кріслі.

Час Нори, проведений з Уїнстоном, в значній мірі складний. А згодом Уінстон запропонує Норі вирішити грошові проблеми. Будучи преподобним, Уїнстон стверджує, що він в значній мірі жив без гріха – хоча він також стверджує, що він не пройшов повністю без нього – і прагне випробувати один головний гріх, перш ніж він помре. Однак, з огляду на його нинішній стан, він не може покинути свій будинок, зробивши неможливим будь-який можливий гріх без до . Уїнстон стверджує, що він має намір вчинити злочин за до Нори, тому робить «гріх за дорученням» і фактично «подвоює свою частку свого гріха» в очах Бога. Він дає зрозуміти, що за до Нори і прийняття ризику в цій справі він заплатить їй в цілому 200 000 доларів, якщо вона прийме його пропозицію.

Спочатку, після того, як Уїнстон розкрив, що це гріх, Нора вражена і передбачає, що він божевільний. Однак, обговоривши плюси і мінуси пропозиції з Чадом, і розмірковуючи, що з грошима вони зможуть погасити всі свої борги і переїхати в Вірджинію – Нора, погоджується прийняти пропозицію Вінстона.

Нора повертається до Уінстона з відеоплівкою на доказ скоєного. При перегляді касети з’ясувалося, що гріх Уїнстон вирішив зробити, руками Нори. Вона повинна була підійти до маленької дитини в парку вдень і вдарити її по обличчю, щоб розбити ніс.

Здавалося, що він задоволений діями Нори. Уїнстон погоджується виплатити їй гроші і розуміє, що Нора більше не хоче працювати на нього зараз, коли вона побачила його справжнє обличчя. Нора заявляє, що вона знаходить всю ситуацію відразливою і повертається додому. Незабаром після цього вона дізнається, що Уїнстон покінчив життя самогубством. Це змушує Нору задуматися про долю відеозапису, який вона дала Уинстону, і чи буде вона розкрита після його смерті.

Згодом Чад і Нора відчувають почуття провини за їх участь в плані Вінстона, настільки, що їх колишні оптимістичні мислення стають більш похмурими. Чад починає пити, а Нора розвиває тенденцію до мазохістського задоволення під час близькості.

В кінцевому підсумку вони розлучаються. Чад звинувачує в невдачі своєї книги – вино і відсутність віри Нори в його письменницький талант. Нора, схоже, щаслива позбутися чоловіка і починає працювати в лікарні. Однак, по дорозі додому з роботи в один прекрасний день, Нора помічає стару книгу в книжковому магазині, яку вона раніше бачила в дослідженні Уінстона під назвою «Основа моральності». Прочитавши її, Нора сумно приходить до висновку, що в книзі мало того, чого вона ще не знала.