Іть будь-ласка переробити цей вірш щоб було правельно. картина. - в мене є така картина — краща від усіх! не картина — дивина. над горою низина. спіють яблука, малина, зверху валить сніг. на гілках сидять зайчата. на ставку пливуть курчата. ї їжаки летять. світить сонце, сяють зорі. жолуді на осокорі гронами висять. — от картина, так картина! що малюнок, то й новина. хто ж її подарував? — це я сам намалював!

Картина. - в мене є така картина — краща від усіх!   не картина —  дивина.  під горою низина.  стигнуть яблука, малина,  зверху вабить стиглий  плід.  на  гілках сидять пташата.  на ставку пливуть качата.  лебеді летять.  світить  місяць, сяють зорі.  виноград на лозі гронами висить. — от картина,  так картина! що малюнок,то й новина. хто ж її подарував? — це я сам намалював!

сава "він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям. "

"відколи з нею(рахірою) сходиться, стає з дня на день гірший, лінивіший і твердіший, справляє всім лише гризоту та жаль."

"але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити! " "тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі "

михайло каже про саву "він ще дурний, наш малий, і трохи впертий, але він добрий хлопчисько! "

івоніка."і івоніки були дзеркалом самої доброти серця й "   

"його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" 

"гарна була івоніка любив її. він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.

як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."

марічка.  " у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і " 

"одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."

"була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."

михайло:   «і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.» сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".

жизнь… такой короткой оно кажется для человека. а как хочется много сделать! еще маленький человек стремится самоутвердиться, познать новое, интересное, полезное, а потом, став взрослым, передать эти знания следующему поколению. или никогда вы не задумывались над смыслом жизни? что хочет получить каждый от него? здоровье, любовь, материальное благополучие, власть над другими… действительно, человек сам определяет собственные приоритеты. но как сделать так, чтобы прожитое время не было напрасным, израсходовано на какие-то мелочи? вопрос жизненного назначения человека старается решить б. харчук в повести-притче «планетник». произведение имеет специфическую композицию, поскольку построено как произведение в произведении, т.е. имеет две сюжетные линии, два времени (настоящее и прошедшее). в село вербовка приезжает агроном. ему посоветовали встать на квартиру к бабушке елены булиге. старая отказалась братья деньги за квартиру, так как считала деньги за ничто. теплыми майскими вечерами бабушка рассказывала агроному легенду о планетнике (мальчике, а потом юноше).в легенде идет речь о временах крепостничества. жила женщина с сыном, который любил растительный и животный мир. став взрослым, он матери по хозяйству, пас скот. мальчик был чрезвычайно одаренный, трудолюбивый, людям. выпасая овец, он встретился с дедом капушем (яривником). волшебник стал учить мальчика. в один год, когда сильные дожди, а потом засуха нанесли ущерб урожаю, люди предъявили обвинение в том планетнику (по их мнению, он знался с нечистой силой), хотя он к этому не был причастен. за это люди прокляли планетника и решили казнить его, обвинив «чародея» во всех бедах на земле. мальчика подвергли заключению. мать с цветущего нарцисса освободила сына. мальчик, по благословению матери превратившись на огневой шар, поднялся в небо. на следующий день люди не нашли планетника. добро и зло… сколько сказок, на страницах которых ведется борьба между силами красивого и безобразного, уже перечитал каждый из нас! наши предки умели одолевать трудности с улыбкой и шутками на устах. в современном мире человек всегда старается противостоять злу, несправедливости, жестокости, защищая добро, правду, справедливость. человек часто оказывается в конфликтных ситуациях и должен сам решить, как совершать лучше, как избрать собственный правильный путь. на примере главного героя своей притчи б. харчук хотел показать нам, какими мы должны быть. планетник во всякое время стремится довести людям свою искренность, доброту, чуткость, но они не всегда ее воспринимают. все жизненные нелады люди связывают из планетником - представителем, по их мнению, нечистой силы. сам герой произведения, находясь в заключении, не страдает от того, что его сожгут; планетник сетует из-за того, что не успел взлететь в небо, не успел познать большего, чтобы и дальше создавать добро на благо других. для планетника главным в жизни является любовь к человеку, работа, сохранение природы, ее красоты, добро и предоставления бескорыстной , почтительное отношение к матери. не забываем, что мы - ! поэтому должны стремиться к тому, чтобы каждую минуту своей жизни посвящать созданию добра, красоты, или, как пишет борис харчук: «жить и совершенствоваться - подняться к красоте и силе природы, к воле и единству».