Напешите 3 поговорки с пояснением на украинском языке

Аж серце радіє, що вкраїна міцніє. аби живі, а що голі — то нічого: колись і наша візьме. або волю здобути, або дома не бувати. а йому щодня неділя. аби день переднювати та ніч переночувати. аби цвіт, а ягідки будуть. аж до діброви чути ваші розмови. або розумне казати, або зовсім мовчати. аби день до вечора. аби голова на в’язах, а розум дарма. або грай, або гроші вертай. або пан, або пропав. а вдарило б на тебе з ясного сонця. аби шия — ярмо буде. аби руки і охота, буде зроблена робота. аби розум — щастя буде. або рибку їсти, або на дно сісти. або зі щитом, або на щиті. або зиск, або втрата. ані з плечей, ані з очей. багато снігу — багато хліба. бджоли раді цвіту, а люди — літу. бджола мала, а й та працює. без охоти нема роботи. білі руки роботи бояться. без роботи день роком стає. без вітру і трава не шелестить. боїться, як торішнього снігу. буде утіха, як з дірявого міха. бережи, як ока в лобі. бачить так, як та сова вночі. багато, хоч греблю гати. буває, що й черенок блищить. батога з піску не сплетеш. батогом обуха не переб’єш. бачить глаз, а зуб не дістане й раз. бовть, мов козел у воду. борода по коліна, а розуму , як у дитини. були б пиріжки — будуть і дружки. баба знехочу ціле порося з’їла. без вогню пече. брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся. брехень багато, а правда одна. брехун на всі заставки. брехали твого батька сини та й ти з ними. брехливу собаку далеко чути. брехливий чоловік — як вугілля: хоч не спалить, то очорнить. брехнею хліба не їсти. будеш трудитися — будеш кормитися. без діла слабіє сила. без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати. без вірного друга великая туга. біля сухого дерева й сире горить. біль без язика, але каже, де болить. був кінь, та з’їздився. був колись горіх, та звівся на сміх. боятися смерті — на світі не жить. біда вівцям, де вовк пастушить. бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться. без мила голить. бездонної бочки не наллєш. бесіди багато, а розуму мало. борода не робить чоловіка мудрим. без трудів не їстимеш пирогів. без діла сидіти, то можна одубіти. бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче. боязливому по вуха, сміливому — по коліна. було б здоров’я — все інше наживем. бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий. багато няньок — дитина без ока. було, та загуло. були у кози роги, та стерлися. беруть завидки на чужі пожитки. багато диму — мало тепла. багато галасу даремно. без гриця й вода не освятиться. більше вір своїм очам, ніж чужим речам. береться за діло, як п’яний за тин. в сраці був, гімно видів. вари срако борщ, а я піду на солдатів дивиться. вмій , знай, коли і перестати. видно, хоч голки збирай. від добра добра не шукають. все минеться, одна правда останеться. вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче. восени і курчатам корми будуть. восени і горобець багатий. він і комара не скривдить. вірний друг — то найбільший скарб. він укусить і меду дасть. всякий молодець на світ образець. все любить міру. від своєї тіні не втечеш. вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить. ворона й за море літала, та дурна верталась. в очах мигтить, а в голові свистить. вітер свище в голові. високий — як дуб, а дурний — як пень. високий до неба, а дурний, як треба. великий дуб, та порохнею напханий. воскова вдача: аби до тепла, так і тане. вали кулем — потім розберём. віл коня шукає, а кінь його виглядає. в очереті шукає сучка. в криницю воду лить — тільки людей смішить. в лісі був, а дров не бачив. виміняв шило на швайку. в невмілого руки не болять. вона співає, як муха в глечику. ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму. в гості збирайся, а вдома пообідать не забудь. в чужому глазу бачить зразу, а в своїм — ні разу. всіх би перегнав, та бігти боюсь. ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови. вже не в одній чарці денце бачив. воду п’ють, а голова з похмілля болить. вчи лінивого не молотом, а голодом. від ледачого чую, то й не дивую. в гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть. в роботі «ох», а їсть за трьох. вдача собача: не брехне — то й не дихне. вір своїм очам, а не чужим речам. від людського поговору не запнешся пеленою. великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти. він є, що й на вербі груші ростуть. високо літав, а низько сів. величається, як заєць хвостом. вертиться, як сорока на тину. в чуже просо не пхай носа. вчепився, як рак. ворона маленька, та рот великий. він такий, що з вареної крашанки курча висидить. він по крашанках пройде і ні одної не роздавить. вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться. вовк лисиці не рідня, та повадка одна. в очі любить, а за очі гудить. в лиху годину узнаєш вірну людину. в сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають — так чують. від малих дітей болить голова, а від великих — серце. великі діти — великі й турботи. всякій матері свої діти милі. від огня, води і злої жони — боже борони. вона за ним сохне, а він і не охне. волос сивіє, а голова шаліє.

Унашій мові є багато чудових слів, які милозвучно у задушевну пісню. мелодійні рядки лунають на концертних площадках. українські народні пісні щиро виконують гості на весіллях. ніжно звучать колискові пісні з маминих вуст та заколисують немовлят. колядки, щедрівки, веснянки - чудове пісенне надбання нашого народу, яке бережно передається через покоління. багато поетичних рядків тараса шевченка, які покладені на музику, стали народними піснями. українські пісні різноманітні. вони оспівують неповторність рідного краю, славне козацьке минуле нашого народу, напружену визвольну боротьбу за незалежнсть, високі почуття. зачаровують душу, захоплюють своєю красою. ось такі вони, пісні мого рідного краю.

Вкозацьких піснях підкреслена непокірність молоді, що не хотіла закріпачення і вибирала життя, повне тривог і небезпек, але вільне, тому й покидала рідні місця «не з добра, не з розкоші, а з великого лиха», в піснях цього циклу часто йдеться не про вчинки, а про емоції героя. єдиний вірний товариш козака  — його бойовий кінь: її головах ворон кряче, а в ніженьках коник кінь йде й за труною свого господаря: несуть і коня ведуть, кінь головоньку битва у козаків асоціюється з бенкетом, з мостінням мостів, греблі, з оранкою чи сівбою. такі метафори за походженням дуже давні, до них звертався ще автор «слова о полку ігоревім». для пісень цього циклу типові образні вислови, побудовані на основі слів «кров», «кривавий»: «крівльою обілляний» козак, «із меча кровця капле», гора «кров’ю закипіла» і т. д. дорогою ціною — кров’ю і життям — платив народ за волю. плач, мати, не журися, та вже твій син оженився, та взяв собі паняночку, в чистім полі окремі образи, символи, метафори й мовні кліше з поетичного арсеналу козацьких пісень зустрічаємо в інших циклах та жанрах.