Склади і запиши розповідь про вечір

Сонце схилилося до обрію. на заході загоряється вечірня зоря, забарвлюючи півнеба малиново-червоними сполохами. ми з двоюрідним братом поспішаємо за околицю, скоро приженуть стадо. ми біжимо по дорозі, представляємо себе тракторами. вдалечині чується приглушений мукання. раптом помічаємо під ногами поранену птицю, хочемо її зловити, але вона не дається, а метрів через десять і зовсім злітає високо-високо і розчиняється в сутінках. тут ми розуміємо, що нас обдурили, це сіра плиска відволікали нас від свого гнізда. посміявшись, ми з братом поспішаємо знайти своїх корів, череда вже біля водопою. сутінки по селі чути як господині доять своїх корівок, десь цвіркун стрекоче а ось і перша зірка засяяла на безхмарному літньому небі. все навколо затихає, село завмирає і занурюється в сон.

Почувся вистріл, климко впав на куля не влучила в хлопця, а тільки зачепила його, але він все одно втратив свідомість - через шок та втому. чоловік та жінка, які також потрапили під розстріли і тікали з місця події побачили хлопця, іли та забрали з собою. чоловіка звали мартин, а жінку оксана, мартин працював місцевим лікарем та вже довгий час лікував поранених у маленькому воєнному госпіталі, а оксана була вчителькою і на тей час не правцювала.   дітей у них не було і щоб якось згладити це гре, вони вирішили врятувати хлопчика.  мартин побачив, що за весь час хлопець втратив багато крові і почав його лікувати, але щоб не залишати його без нагляду, то вирішив залишити його вдома під наглядом жінки. декілька днів лікар працював над климком, боровся зі смерттю і нарешті хлопець прокинувся. деякий час климко поправлявся та нарешті видужав. мартин часто брав його на роботу як маленького помічника, а климкові це було в радість. за час проживання в цій сім'ї від дуже звик до добрих людей і хотів їм завжди . згодом війна закінчилася, климко поїхав до столиці, щоб навчатися на лікаря. там познайомився з хорошою дівчиною, яка йому дуже . після закінчення університету, хлопець завів сім'ю та став працювати районним лікарем у тому місці де проживав мартин. прийшов йому на зміну. згодом дружина климка подарувала мартинові та оксані внуків і бабуся та дідусь проводили чудово час виховуючи їх. а про ті жахливі хвилини, коли здавалося, життя хлопця висіло на волосині - ніхто не згадує. то був ще один шанс на життя, а климко його використав на всі сто. 

Нещодавно я прочитала оповідання о.стороженка "скарб" . з початку початку твору мені не спадобався павло бо він такий великий а сам нічого не вміє робити. я у більшості людей, під час читання виникає відраза до нього. його матір , котра його дуже кохала так піклувалась про нього , що вигодувала з нього лінивого й байдужого до всього хлопця. і лише його батько намагався виховати з нього мужнього і працьовитого парубка, але дружина йому не дозволила це оповідання примушує тебе поміркувати над таким питанням: "що таке щастя? ". невже щастя і справді в тому, що весь день спати "у грошах" і їсти? чи може воно в тому, що можно дарувати радість людям, їм, і тоді душа буде чиста й щаслива . отже у цьому творі автор відобразив гидкий образ павла , який нічого не робить , його матері, яка за ним доглядає , для того , щоб ми були працьовитими і берегли кожну хвилину свого життя. подумай і ти, над цим, а потім, віришиш , щастливий ти або ні , поставьте лучшим ответом, прошу