"княжа україна" ярослав мудрий. тема і основна думка твору.

Тем что ты украинец,ладно без обид как там у вас

- «темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. що ж робив із тими грішми? викупив невільників із неволі. іще ж до того

 

знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. може він своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. за теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попоросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий» (старий коб-

 

зар, «божий чоловік»)

 

 

«був він син паволоцького пана, по прізвищу чепурного, учився в київський братській школі і вже сам вийшов. як же піднялись козаки з гетьманом остряницею, то він устряв

 

до козацького війська, бо гарячий був чоловік…. і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над укра-

 

їнцями» (і. шрам)

 

 

 

«був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти»(п. шраменко)

 

-«…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло києва» (м. черевань)

    при першій зустрічі з героєм, ми дізнаємося "лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".  він з першого погляду закохався в мавку, намагаєючись осягнути всю її красу і незбичайність. "лукаш, тулячи до себе мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує." її причарував звук сопілки, що так і виспівавала в руках лукаша.  але згодом почуття лукаша гаснуть. зявляється килина -  "лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає ". лукаш покидає мавку і починає жити з килиною, тому що та краще господиня. але це життя не приносить лукашу щастя, а лісовик робить з нього перевертня. після чого мавка все ж таки пробачає коханому і знову поверта людську подобу"з лісу виходить лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки." у кінці повісті він залишається поряд з мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду"лукаш починає грати. .мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. лукаш кидається до неї з покликом   лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. він сидить без руху. сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця".